Шрифт:
Зрозумвши, що диним виходом для мене буде прийом карате ?101, я з двократним пдсиленням рвонув по всй Академ, сподваючись банально вдрватися. Але я недооцнив хню завзятсть, оскльки в кожному наступному коридор на мене чекали нов мисливиц. Я рухався на хвил новин, поки наступна команда почу потрбну команду, я вже встигав прорватися крзь блокаду дал. Поки що мен вистачало подвйного коефцнту пдсилення м'язв вд норми, але якщо так пде й дал, то доведеться задяти трикратне пдсилення, а це вже викличе пдозри. Я так надто сильно вибиваюся з образу, а увага мсцево нквзиц мен абсолютно н до чого. Особливо у свтл нещодавнього нциденту. Залетвши на одне з дерев, я змнив лврею на лсовий камуфляж на деякий час затався.
– Вн тут!
– Fuck!!!
– не допомогло маскування.
– Ловть його!
– Вн побг туди!
Перестрибуючи через численн перешкоди, я проривався у бк адмнстрац. Якщо моя задумка вдасться, то я зможу заскочити туди змнити образ ранше, нж мене спймають. Аби хоча б трохи збльшити розрив, я бжу у бк каналу з розгону перестрибую його. Тепер двчатам знадобиться принаймн хвилина, щоб дстатися до найближчого мстка. Дехто так робить, але клька учениць все ж шубовснули у воду. Я за цей час вже встиг вдрватися вд сво групи заскочив у будвлю, одразу ж перекотившись через голову й розтягнувшись на пдлоз. Дуже вчасно, бо за клька секунд двер за мною вдчинилися мене мало не затоптала зграя двчат. Точнше затоптала, але я виршив цього не показувати.
Трохи постогнавши, з пдлоги пднялася одна з нещодавно скопйованих служниць , шкутильгаючи на обидв руки й ноги, тримаючись за ребра, пшла геть. Звсно клька двчат на виход пдозрло оглянули мене з нг до голови, але вдбитки чужих черевичкв на спин та синяк пд оком одразу ж перемкнули усю увагу з обличчя на себе, псля чого я вже спокйно пшов геть.
А хлопець усередин мене, навть з порзаним мозком, спостергаючи за усм цим безладом... реготав! Та ще й так, що нод у мене нога йшла не в той бк, я знову опинявся на земл. Останнього разу навть гепнувся головою об одну з садових лавок. Добре, що навколо нкого не було, бо вмить би вирахували вткача. А цей паразит ще бльше заводиться! Цкаво, вн уже зрозумв, що нас тут дво? Схоже на те. Значить самостйних областей мозку в нього значно бльше. Ну нарешт заспоковся! Стоп, а чому результатв монторингу так мало? Ага, ц длянки у нас з ним спльн, а в неактивному стан знайти способи протид... Ддько! Ну як мен його знов розвеселити? Ох, на що тльки не пдеш заради себе... Повернути стандартний образ!
– Он-де вн!
– Ловть його!
***
Шум за вкном в черговий раз вдволк Лтю Поучан вд заповнювання журналв. Працювати в таких умовах було просто неможливо, тому вона виршила пти на сво улюблене мсце в саду, аби хоча б трохи посидти в тиш та споко, але не встигла вона навть вдкрити двер, як повз не пролетв натовп учениць, а чийсь потужний удар знову захлопнув двер, вдкинувши двчину на брудну пдлогу.
– Це не Академя, а якась божевльня!
– Пан Лтя, що з Вами?!
– одразу ж вискочила на шум Лапс - нав'язана Аурою двчинка з новачкв.
Лапс, хоч не була освчена в питаннях роботи учнвсько ради, але дуже добре вдчувала, коли пан Лт була потрбна допомога. Можна було навть подумати, що вона тут виступа у рол прислуги. Лтя не одразу оцнила таку послугу з боку ельфйки але згодом, коли справ ставало все бльше, й знадобилася допомога, ось тут двчинка уже змогла себе показати у всй крас: роботяща й тямуща, вона дуже допомагала Лт у справах, а тому швидко зайняла неофцйну посаду помчниц. Лтя навть подбала про те, щоб поселити у свому матку.
Допомгши свой начальниц пднятися на ноги, вона швидко виглянула в коридор знову замкнула двер. Вже йдучи назад вони почули черговий забг пд вкнами нова хмарка пилу залетла в кмнату. Довелося закривати ще й вкно.
– Що за маячня тут вдбуваться? Чого вони вс так гасають?
– Я не впевнена, але здаться це якось пов'язано з наставницею Мзайю. Вона вд самого ранку дивно поводиться.
– Знову вона щось утнула...
– буркнула Лтя, обтрпуючи плаття вд бруду.
– Скльки ще часу до кнця урокв?
– Уже закнчилися.
– Що? Так швидко?
Але надвор вже темншало, час було збиратися в гуртожиток. Розминувшись по дороз з ще одню бандою, двчата вийшли на терасу стали свдком нечуваного дос видовища: величезний натовп учениць наздоганяв одного з слуг, пднмаючи за собою цлу хмару пилу. Прослдкувавши маршрут ц отари Лтя зробила для себе висновок, що вони бжать тут уже не перший раз. Витоптаний газон, проски у зеленй загорож, слди сотень нг на стежках - усе вказувало на тривале й безуспшне переслдування здобич. Сам же хлопець, наче якийсь дикий звр, перелтав через ус перешкоди, раз у раз ухилявся вд несподваних засдок, додаючи до компан переслдувачв чергову порцю невдачливих мисливцв.
– Оцнили масштаби?
– почувся збоку чоловчий голос.
– Втаю наставник Улайт.
– Не пдкажете причину цього переполоху?
– Це наставниця Мзайя постаралася. Схоже вона знайшла соб нову грашку.
– Ну, я б так не сказав. Вони його уже добрих клька годин ганяють.
– на довго його ще вистачить?
– скептично подивилася на викладача Лтя.
– Готовий поставити на нього свою вечерю. Вн мцний горшок.
– Ясно. А що взагал про цього шибайголову вдомо?
– Кейнс Масаке. Вдгукуться на прзвисько Кей. Доврений слуга Лашури. Деякий час працював у Академ прислугою.