І це бісило! Бо так не буває! Зі всі ті роки, що пропрацювала у Службі Безпеки країни, вона точно знала, що просто так не сходяться всі стрілки навколо однієї особи! Просто цей Яструб, вочевидь, надто розумний, не проколюється у справах, не залишає зачіпок, які прямо на нього можуть вивести.

І що робити? Очевидно ж! Треба шукати дотичні або хоч мінімально пов’язані факти, зачіпки… та будь-що! А краще за все це робити у безпосередній близькості до об'єкта вивчення — це ж теж аксіома.

От вони всім відділком й ламали собі мізки, як засунути в оточення Яструба свою людину кілька місяців. І тут ця інформація… яку й не перевірити ніяк. І вона, єдина жінка у відділку…

Керівник дуже не хотів саме Василину використовувати. Все ж таки досвіду польової роботи в неї не багато, нема куди правди діти. Але й у них варіантів — катма. От і вирішили таки ризикнути.

Звісно, десь поруч було підстрахування, яке мало висмикнути Васю, раптом хоч щось буде загрожувати. Та й вона зовсім не так мала б привернути увагу Яструба…

Але ж хіба Вася винна, що це кошеня на дерево гайнуло і так жалібно нявкало?! Ну як його було полишити на поталу величезному псу?! Ото й полізла…

«Дурне й несамовите», — як про неї завжди керівник відзивався, хапаючись за голову від нових ідей Василини. Але ж вони чи не з частотою у дев’яносто п’ять відсотків спрацьовували. Тому й дозволяв.

І от хто стане сперечатися, що так вийшло й зараз, коли Вася гепнулася точнісінько на їх потенційного кримінального авторитета?! Хто повірить, що так підлаштувати було можна? Експромт — її зброя!

Зробила ковток кави та скосила очі на кошеня, яке мирно спало в неї на колінах. Охоронці виконали всі розпорядження боса, й ще спокійно та рівно заявили їй, аби не нервувала, ніхто її не скривдить. Та навіть погодилися разом з печивом пакетик корму купити. Дивина! Вася такого не очікувала.

Що ж, тепер вона мала вичікувати та грати свою роль… а там — по ситуації! Якось точно розбереться!

Добре, що охорона до неї віднеслася доволі… зверхньо. І зараз вона фактично була залишена на самоті. Звісно, не те щоб Вася збиралася тікати. Та й зовні таки стояло кілька осіб, доволі цупко тримаючи периметр, не могла цього не відмітити. Але її ніхто не чіпав, чого б вона, мабуть, таки очікувала від цього… кгхм, «прошарку» суспільства.

Ні, її оглянули та навіть обшукали, але Вася не була настільки дурною, аби зброю тягнути у лігво такої людини! Очевидно ж, що відразу спалиться.

І, правду кажучи, дуже вже пораділа цьому, коли ще вперше з поглядом Яструба зустрілася. Бо…

Люди милі! Її аж до кісток пробрало від того владного та повного оцінки погляду цього чоловіка! І дивився він на неї не як на жінку, а як на потенційний об’єкт… біс його знає чого!

Відчула себе під «десницею божою» прямо! Коли ні на що вплинути — не владна, бо все у його волі.

«Тебе зважено на вазі та знайдено дуже легким» — так, здається, було в Біблії про царя Валтасара?

Ото в неї такі самі відчуття від погляду Владислава, їй-бо! Ніби її на якихось невидимих вагах зважували. От тільки наче ж пройшла перевірку?..

Проте Вася таки захвилювалася, аби Яструб в мить не просік хто вона та звідки. Аж серце захололо в грудях! Він немов рентгеном сканував!

Може, варто було підіграти? Промимрити щось, розплакатися? А вона дурний характер випнула! Коли жінки рюмсають, чоловіки ж їх охоче захищають, ще й ті, які у довбаних лицарів гратися звикли!

Так ні! Дурний характер Васі й тут виліз!

Ну от хто просив батьків називати її чоловічим ім’ям?! Все життя тепер шкереберть! Вічно її на звитяги тягне, на досягнення якісь! І не у шитті чи кулінарії, а саме там, де лише з чоловіками й доводиться конкурувати. Дідько!

На мить навіть злякалася, що зараз її пошлють кудись далеко… Але ні, Яструб навпаки неначе більше зацікавився… не нею, ситуацією. Так що свого Вася таки добилася. Тепер треба було ту цікавість втримати… Ну й самій по сторонах оглядатися, щоб зрозуміти, чи не дарма ризикує своє впертою головою.

Кошеня на її руках завовтузилося та зручніше вмостилося, змусивши Васю на мит відкинути інші думки. Любила тварин, тому й не могла пройти мимо. А тепер, схоже, треба ще й переконати Яструба малого кудись прилаштувати… Раз Владислав вже вирішив її у своєму авто «ув’язнити»… Як-то кажуть, сам винен, вона не нав’язувалася.

Ну, майже, але ж він про те не в курсі.

Вася теж зручніше вмостилася на сидінні, відчуваючи, як тепло кошеня та гаряче повітря від пічки огортають тіло. Це було небезпечно, враховуючи, що вона останні дві ночі майже не спала, з усіх сил готовлячись до операції. Страшенно втомилася! Щоки зараз горіли від того, що нарешті зігралася, а очі замружувалися самі собою, ігноруючи волю Васі.