— Йой! А-а-а!

Та він точно не очікував, що вона на нього вивалиться трясця! Знову! Як той самий куль, з яким вже порівнював, ще й махаючи руками так… що смачно заїхала Владу у щелепу.

— Бл-я-ха! — аж зірки в очах замиготіли!

Оце так удар…

Бо він, граний джентльмен, її у мить ловити кинувся! Ще й так, щоб врятувати її ж обід… А вона знову у своє кошеня вчепилася!

— Пробачте! — заволала дівчина, коли зрозуміла, на кого… випала. Та й кому у щелепу вцілила.

Очі в неї немов півобличчя зайняли. І зіниці величезними стали, затопивши світлу райдужку.

— Я заснула, зігрілася просто… І втомлена була… Заради всього святого, не хотіла… То інстинктивно, — здається, вона справді налякалася.

І то трохи остудило голову Яструбу. Бо таки в скронях почало вже бурлити та тиснути роздратування. Ніби йому подряпин від котячих кігтів було мало, бляха!

Але… достатньо було одного цього її погляду та тону, аби притихло. Позаяк таки достатньо досвіду, і міг так-сяк прикинути, що життя її не балувало, і це ще слабо сказано.

Щоб отак заснути у чужому авто, коли чорта лисого не маєш уявлення про своє майбутнє, треба або дуже йому довіряти, чого ще, ясна річ, бути не могло. Або просто до такого ступеня втомитися від усього, що вже не вистачає сили тривожитися і про базову безпеку.

І щось Яструбу здавалося, що тут якраз другий варіант. Та й оця реакція, коли відразу починає бити, захищаючись… доволі красномовна.

— Добре. Видихни. Проїхали, — буркнув, відчуваючи, як ниє щелепа.

Допоміг їй всістися назад, бо так і тримав же за плечі. Ну й прилаштував той клятий сендвіч.

— На. Поїж. Тобі зайвим не буде, — кинув трохи таки зарізко. Та всунув їй ту коробку у руки.

— Оу… дякую, — здається, йому вдалося здивувати дівчину не менше, ніж вона його зі своїми падіннями.

— На здоров’я, — пирхнув.

А сам плюнув на все та пішов на інший бік авто.

— Поїхали, Арсене, — звелів керівнику охорони, вирішивши, що дома вже з нею поговорить.

Зараз взагалі настрою не було. Розтер знову щелепу рукою, бо нила, просто капець! Все ж таки удар в неї чудовий. Та й відпрацьований, відчувалося… і це таки чіпляло.

Та поки… достав сигарету й закурив, сівши в авто. Дівчина забилася у свій куток та жувала, ще кошеня своє гладячи при тому. Влад побачив на сидінні між ними відкритий пакет корму. Вочевидь, хлопці купили.

Треба буде якось преміювати, що по-людськи поставилася. Хоча у нього інших і не було. Тварин, що скидалися на людей, ніколи не брав до себе.

Погляд знову впав на кошеня, яке нахабно спало на руках дівчини… Тварин справжніх — Яструб теж додому зазвичай не тягнув. Власне, як і всіх, кому міг допомогти. Завжди вистачало місця та варіантів, де прилаштувати нужденних.

Але її чомусь не відправив нікуди, передоручивши помічникам. Теж питання… але вже до самого себе. Чому це так розібратися самому у її загадці кортить?

Власне, Влад вперше отримав можливість хоча б її роздивитися до пуття оце зараз, поки дівчина швидко, мовчки їла.

Білявка, це перше, що впадало в очі. Чи то він на це увагу звернув, бо таки мав до білявок слабкість?.. Ото вже довбень! Знайшов до кого прицінюватися. Очевидно, що її зараз від будь-якого чоловіка вивертати буде. Не дебіл же, знав, через що таким дівчатам часто доводиться проходити. Та й він наче не голодний до уваги…

Власне, останнім часом навіть лінь напружуватися було, якось не до дівчат, роботи по горло! Та й цікавіше справами займатися. А тут ось таке дурне полізло у думки раптово!

Змусив себе зосередитися.

Трохи занадто худа… але скоріше жилава, як по силі того удару оцінювати, аніж тендітна. Хоча побачив і тіні під очима, і заломи навколо рота… І той бісів синець! Знову щось засмикало у скронях.

І тут він з її поглядом зустрівся. І аж підібрався весь від сторожкого очікування, з яким дівчина на нього у відповідь дивилася. Зосереджена. Вже доїла. У всьому тілі відчувається напруга, з якою стежить за кожним його рухом.

Як вовченя. Зле, побите, але точно не зломлене. І готове вкусити. Битися за себе до останнього…

Зачепило, їдять його мурахи! Чогось продрало аж до хребта! До кісткового, бляха, мозку!

— Як тебе звуть? — рикнув грубіше, ніж хотів.

Лише від того, що реально притиснуло груди.

У неї була легенда.

Ґрунтовна та пропрацьована, попри те, що у них було не так і багато часу. І накрите спецпідрозділом кубло, де активно процвітала торгівля живим товаром заради сексуальної втіхи чи інших «розваг», і бекграунд нещасливої долі, яка нібито Василину у те кубло колись і привела, шляхом підступного викрадення. «Примус» до участі у підпільних бійках на ставки.