* * *

— Ну, якщо вам на берег треба — можете йти до

капітана.

Повітове містечко Глобине, де мешкала сестра пана

— Не треба! — скрикнула Муся і безпомічно роз-

генерала Параскева Іванівна, власниця парового

дивилася довкола: ліжко ж тут одне.

млина з крупорушкою, розташоване на притоці Псла —

— Не хвилюйтеся, — зрозумів він. — Я на тім ка-

Сухому Омельничку, річечці не знаменитій, проте ти-

напе вмощуся. На вас посягати не збираюся. Ви ме-

хій і мальовничій.

ні не до смаку. Ну як — згода?

За переписом від 1910 року в Глобиному нараху-

— Згода, — шморгнула носиком Муся.

вали близько п’яти тисяч мешканців. Точніше, п’ять

— От і добре, — зрадів акторчук. — Попереджаю

тисяч двадцять вісім, двадцять душ з яких прожива-

одразу: хроплю, димлю, зловживаю!

ли в маєтку пані Гурчик-Магденко.

І демонстративно дістав звідкись баклажку, від-

Пані генеральська сестра і удова поміщика Маг-

крутив срібну голівку — ковток зробив.

денка була жінкою доброю і довірливою, а до того ж

Муся лише зітхнула тяжко.

перейняла від свого чоловіка неабиякий патріотизм

Блузку і зачіску поправила, валізу відкрила — тре-

щодо рідних місць і нізащо не піддавалася на умов-

ба ж до вбиральні сходити, пил з себе дорожній зми-

ляння брата продати помешкання і перебратися до

ти, переодягтися.

сирої «північної столиці».

Акторчук допоміг розкидане докупи зібрати, обере-

До того ж як чиста і добра душа приймала «на до-

мок з книжками на стіл поставив, глянув презирливо: вічне утримання» чи не всіх, хто називався прізвищем

— Любовні романчики почитуєте?

Апостол. Себто іменем того славного гетьмана, який

Тут уже Муся не витримала, руки його погані з кни-

заснував біля старого Ромодановського шляху маєт-

жок скинула:

ність і саме село Глобине «на купленому ґрунті».

— Це кримінальні історії доктора Шерла! Не ваш

Отже, на подвір’ї Параскеви Іванівни проживало лю-

клопіт!

дей зо двадцять «нащадків» славного гетьмана Данила

— Добре, добре, — заспокоїв він. — Приведіть се-

Апостола. Усім сердешна Параскева Іванівна знаходи-

бе до ладу — і підемо працювати. Вечеря наближа-

ла місце і заняття — прилаштовувала до праці на це-

ється. А нас тут задарма годувати не будуть!

гельний завод, на цукроварню, найбільш «схоженьких»

52

53

на відомого пращура (зокрема тих, хто майстерно

Ну що в тебе, Андрійку, за голос такий, мов у сурми

скошував одне око) залишала на своєму паровому мли-

єрихонської? Тобі б на кліросі співати. Що сталося?!

ні з непоганою платнею у два срібних карбованці на мі-

Андрійко махнув рукою вбік розчинених дверей

сяць з повним забезпеченням харчами і житлом.

і промовив шанобливо:

Не маючи власних дітей, Параскева Іванівна обож-

— Там братчик ваш, Матвій Іванович, — на дроті…

нювала свою єдину небогу-сирітку Мусеньку і щоліта

Цю фразу він навчився вимовляти недавно, коли

намагалася відгодувати її своїми варениками, до

минулої зими його світлість генерал Гурчик подарував

яких мала неабиякий хист.

сестриці телефонний апарат, схожий на голову оленя.

От і в цей день на галявинці перед маєтком варила

Не любила Параскева Іванівна новітніх витребе-

Параскева Іванівна варення з вишень — заготовки

ньок! Куди краще розсильного послати або поштово-

робила вже зараз, щоби взимку відіслати до лютої пів-

го голуба…

ночі слоїків зо тридцять-п’ятдесят для любої небоги.

Витерла руки об фартух, жестом наказала дівчин-

На галявині кипіли й пінились кілька мідних ка-

ці-служниці монокль врятувати і пішла за Андрійком

занів.

до передпокою, де той «олень» золоторогий стояв, хай

Служниці під керівництвом невгамовної хазяйки

йому грець!