Пішла вузьким темним коридором. Тут не було ані

гарненько спрацював не далі як учора: притис Мусю

червоних килимів, ані гасових ліхтариків.

до себе, зображаючи шалену пристрасть.

Пошарпані металеві двері були зачинені на вели-

Але цього разу не поцілував, адже Муся загрозли-

кі такі ж пошарпані гаки. Що за ними? Каюти матро-

во клацнула зубками прямо перед його носом.

сів? Машинне відділення?

Вирвалась і побігла геть.

По ще одних вузьких сходах спустилася нижче.

Повіяло холодом, світло згустилося до чорноти.

Одна з дверей завтовшки не менше як двадцять

* * *

сантиметрів виявилася прочиненою.

Муся спускалася нижче і нижче сходами палуб, до-

З неї повіяло крижаним холодом.

ки не опинилася на самому нижньому поверху пе-

Муся зазирнула досередини.

ред металевими дверима з написом «Службовий

Була б менш рішучою, то відсахнулася б! Адже по-

вхід».

бачила те, що не бачила ніколи.

Тут було тихо і, звісно, жодної душі з поважного то-

Це була простора льодовня.

вариства, яке їй добряче набридло.

На прикріплених під стелею гаках висіли коро в’я-

Муся сіла на сходи, дослухалась: звідкись лунали

чі туші…

звуки працюючого колеса і гудіння машин.

Цілий ліс червоних коров’ячих туш погойдувався

Сиділа і міркувала, що треба було б допитати ма-

перед її очима.

дам Шток з приводу персня і можливого візиту її чо-

Підлога була брудною від засохлої крові. По всьо-

ловіка-небіжчика до каюти посла.

му периметру яскравіли в приглушеному світлі єди-

Рівномірне гудіння пароплава і дивний брязкіт,

ного ліхтаря крижані гори.

що линув знизу, заколисував, навіював священний

У діжках, кошиках, тазах і казанах лежала риба,

трепет.

зберігалися овочі і все те, що подається гостям на сні-

Цікаво, як працює серце цього плавучого звіра?

данок, обід і вечерю в їстівному та досить естетич-

Муся уявила оголених і засмаглих до чорно-

ному вигляді.

ти кочегарів, що кидають у червону пащеку топки

Мусю знудило від скаженого аромату.

вугілля.

Прикриваючи ніс і рот хусткою, вона ступила

А що там іще?

вперед.

178

У ту ж мить почула скрегіт металевих дверей.

Певно, їх заклацнуло протягом. Муся різко оберну-

лася і вперлася руками в двері.

І почула найжахливіше: з того боку хтось зачинив две-

рі на гак і почав прокручувати ключ у замковій шпарині.

Муся щосили закалатала в металеву стіну, захли-

нулась власним криком: «Не зачиняйте! Я тут! Випу-

стіть мене!»

Марно.

Металева крижана пастка поглинула всі звуки…

* * *

…Петька Шнур, зачувши за спиною кроки, миттєво

сунув ключ від морозильника в кишеню, і обернув-

шись, виструнчився: перед ним стояв боцман.

— Новенький? — запитав боцман.

— Так точно! — хвацьки відрапортував Шнур.

— Що тут робиш?

Петька вхопився за швабру, що стояла біля дверей

морозильника.

— Закінчив прибирання!

— Молодець! — похвалив боцман. — А палубу

надраїв?

— Так точно!

— Ідемо — перевірю. Якщо помічу непорядок —

шкуру спущу!

— Так точно! — гаркнув Шнур.

Боцман зробив знак прямувати за ним.

Петька озирнувся на металеві двері: що ж, з роз-

правою можна почекати.

М’яса на сьогодні вистачить, навряд чи хтось полі-

зе сюди до наступного ранку.

І пішов за боцманом.

180

181

* * *

— Бачити тебе не можу! — крізь зуби процідила

Третій ранок на верхній палубі видався не таким ве-

княжна. — Зійдемо на берег — отримаєш розрахунок!

селим, як попередній.

— Нечистий поплутав, пані…

Пані не грали у квача, а ліниво погойдувались