– -- Тобі страшно?

– -- Ні. Бридко. Я не хочу знову відчути себе полоненим.

– -- Розумію. Я тобі обіцяю, що це не надовго.

– -- Я вірю тобі. Тому і погодився співпрацювати.

Карол з вдячністю потис капітану руку.

Піратський корабель наближався. Загарбники стояли вздовж борту зі зброєю напоготові. Тільки но кораблі зблизились борт в борт, на «Севілу» полетіли гаки, що намертво з'єднали судна. На капітанському місткові чарівник і Пек побачили ватажка піратів з вишкіреними як ікла зубами. Вони перезирнулись між собою, зрозумівши один одного, та спромоглись не виказати своїх почуттів. Карол вийшов на перед з піднятими до гори руками.

– -- Вельмишановний капітане… --- звернувся до пірата чарівник.
– -- … ми мирні мандрівники і не хочемо кровопролиття. У нас е трохи золота, можливо ви візьмете його замість наших життів, а нас відпустите.

У відповідь почувся голосний регіт. Пек заскреготав зубами, і мабуть кинувся б у бійку, якби Карол не заступив йому шляху.

– -- Заспокойся, капітане.
– -- ледь чутно прошепотів він йому.

– -- Якби ти знав, як це важко.
– -- так само тихо, відповів Пек.

Сміх на піратському кораблі стих. Натомість почувся голос їхнього капітана.

– -- Нехай всі інші кинуть свою зброю і піднімуть руки. Виконаєте мій наказ, залишитись живими. Та відпустити я вас не можу. Мені потрібні раби, а з того що я бачу, раби з вас вийдуть непогані. Хіба що, оця краля стане мені за коханку, і залишиться зі мною.
– -- тицьнув пальцем в Хету піратський ватажок.

Задзвеніла об палубу кинута зброя.

– -- Ну от і добре.
– -- вишкірив ікла пірат.
– -- Зв’яжіть їх .

Його підлеглі швидко виконали наказ. Головний пірат зайшов на «Севілу». Він пихато походжав вздовж ряду полонених в зад, перед. Потім зупинився навпроти Хети.

– -- Ну щ, красуне, підеш до мене? Чи бажаєш як рабиня вовтузитись у бруді.

– -- У бруді краще, ніж цілувати твою слиняву пику.
– -- грубо відповіла бранка, і з огидою плюнула Гардену проміж очі.

Озвірівши від люті, пірат вдарив Хету в обличчя. Плато хитнувся щоб захистити кохану, та Пек підставив йому ногу, і чоловік впав, чим розсмішив піратів.

– -- Киньте їх в трюм.
– -- вже спокійним голосом наказав Гарден.

Друзі і вся команда «Севіли» були зачинені у трюму.

Пірати з задоволенням потирали руки, прогулюючись по захопленому кораблеві, як по власному судну. Вони раділи тому, що налякали команду так, що та без бою здалась в полон. Їхній ватажок Гарден попивав вино в капітанській каюті захваленого корабля, і прославляв в думках Магру. Таки не даремно він заставив свою нікчемну душу божеству зла. З самого початку, його злодійської кар’єри, він не мав такого успіху в справах, як зараз. Його казна набита золотом. Шайка беззаперечно його слухається. Далмарія переповнена рабами з околишніх остовів, що виконують всю брудну роботу, а він і його люди лише розкошують. Чари темряви дали їм владу над трьома морями що омивали Далмарію.

Спершу бранці через темряву нічого не могли бачити. Та згодом очі призвичаїлись і вони почали розрізняти різні предмети і один одного. Під ногами у Хети завовтузився щур. Жінка з огидою відкинула тварину ногою.

– -- Ну навіщо ти його так?
– -- посміхнувся до неї Карол.
– -- Можливо він буде нашим спільником.

– -- Еге ж. Таких спільників нам і не вистачало.
– -- сумно пожартував Теймур.

– -- Що далі робимо?
– -- звернувся до чарівника Пек.
– -- Ми тебе послухали і здались у полон. Тепер зв’язані і у трюмові. Як ми будемо звільнятись?

– -- Давайте вирішувати всі питання поступово.
– -- спокійно відповів Карол.

Чарівник опустився навколішки і почав щось видивлятись в закутках.

– -- Що ти шукаєш?
– -- спитав пошепки Теймур.

– -- Пацюча, якого відкинула Хета. Пора нам звільнити руки. Чччі… --- несподівано просичав Карол.

Всі стихли. Молодий чарівник щось шепочучи дивився в одну точку. З відти нехотя вилазив переляканий щур. Він стиха попискував та все ж, поволі наближався до Карола. Чоловік підставив йому під мордочку зв’язані за спиною руки, і тваринка почала гризти мотузку. За кілька хвилин, чарівник був вже вільний від пут.

– -- Ти диви!
– -- вирвалось захоплено в когось з матросів.

– -- Дива ще попереду.
– -- знаючи свого друга, сказав на те Теймур.

– -- Ти правий друже.
– -- дістаючи з чобота свого кинджала підтвердив його слова Карол.

Він звільнив від мотузок всіх хто був з ним у трюмі.

– -- Сховайте мотузки, щоб їх не помітила охорона, і якщо хтось зайде сховайте руки за спиною, наче вони все ще зв’язані.

Теймур підійшов до дверей і прислухався.

– -- На зовні чути кроки однієї людини. Вона походжає туди-сюди. Це мабуть охоронець.
– -- прокоментував почуте чоловік.