— Ти, як і раніше учень, який…

— Який, по твоїх же словах, знає про пророцтва більше, ніж будь-хто інший. І коли мова йде про них, ти — моя учениця. Визнаю, що про інші речі ти знаєш більше за мене. Наприклад, як користуватися своїм Хань. Але і я де в чому розбираюся краще тебе. До речі, чи не тому ти зняла з мене Рада-Хань, що зрозуміла — не можна тримати людину в полоні. Я поважаю тебе, але я більше не бранець сестер Світу. Ти завоювала мою повагу, сестра, але підкорятися тобі я не маю наміру!

Верна довго дивилася в його блакитні очі.

— Хто б міг подумати, що ховалося за цим нашийником… — Пробурмотіла вона, а потім рішуче кивнула:

— Ти правий, Уоррен. Я теж підозрюю, що в Палаці залишилися інші, хто віддав душу Володарю.

— Інші… — Уоррен пильно подивився їй в очі. — Ти не сказала «сестри», ти сказала «інші». Ти маєш на увазі вихованців, чи не так?

— А ти вже забув про Джедіді? Уоррен злегка зблід.

— Ні, не забув.

— Як ти сам кажеш, де був один, можуть бути й інші. Дехто з молодих чарівників у Палаці теж міг принести клятву Володареві.

Уоррен присунувся до неї впритул і знову взявся крутити в пальцях підлозі балахона.

— Сестра Верна, що ж нам робити? Не можна допустити, щоб аббатисою стала сестра Тьми. Це означало б катастрофу. Ми повинні бути впевнені, що цього не станеться!

— Але як нам дізнатися, хто саме дав клятву Володарю? Більш того, що ми взагалі можемо зробити? Вони володіють магією Збитку, ми — ні. Навіть якщо нам вдасться з'ясувати, хто вони, ми все одно будемо безсилі. З таким же успіхом можна сунути руку в мішок зі зміями і спробувати схопити гадюку за хвіст.

Уоррен зблід.

— Я про це не подумав.

Сестра Верна нервово сплела пальці.

— Ми щось придумаємо. Сподіваюся, Творець вкаже нам шлях.

— Можливо, нам варто знайти Річарда і попросити його про допомогу, як в той раз? Він позбавив нас хоча б від цих шести сестер Тьми. Навряд чи вони коли-небудь посміють повернутися. Річард здорово їх налякав.

— Ну так — тільки аббатиса була поранена, а потім померла. Разом з Натаном, — нагадала Верна. — Смерть йде з Річардом рука об руку.

— Але не тому, що він приводить її, — заперечив Уоррен. — Річард — бойовий чарівник. Він бореться за справедливу справу, заради всіх, хто живе на землі. Якби він не зробив того, що повинен був зробити, аббатиса і Натан все одно загинули б і це було б тільки початком довгого ланцюжка смертей і руйнувань.

Верна взяла Уоррена за руку і промовила більш м'яким тоном:

— Звичайно, ти правий. Ми всі у величезному боргу перед Річардом. Але мати потребу в ньому і знайти його — різні речі. Тому свідчення — мої зморшки. — Сестра Верна відпустила руку чарівника. — До того ж сумніваюся, що ми можемо довіряти комусь ще, окрім один одного. Але ми неодмінно щось придумаємо.

Уоррен похмуро глянув на неї:

— Та вже, слід постаратися. Справа в тому, що в пророцтвах говориться: зловісні події відбудуться з приходом наступної аббатиси.

В Танімурі їх знову оглушив барабанний бій. Гучні низькі рівномірні удари проникали, здавалося, в саму душу. Вони не замовкали ні на хвилину, і це діяло на нерви — але, як припускала сестра Верна, так і було задумано.

Барабанщики в супроводі охорони прибули за три дні до смерті аббатиси і розставили свої величезні барабани по периметру міста. І як тільки барабанний бій почався, він уже більше не замовкав, Барабанщики змінювалися біля барабанів, тому вони гриміли і вночі, і вдень.

Від цього гуркоту всі були готові звихнутися. Люди зробилися нервовими і дратівливими, не чулося звичайного сміху, гомону й шуму натовпу. Всі ходили похмурі і тихі.

В околицях міста приїжджі не висовувалися зі своїх наметів. Стихли гучні розмови, завмерла торгівля, не видно було диму багать. Крамарі не зазивали покупців, а мовчки стояли в дверях своїх крамниць або з кислими обличчями сиділи за прилавками. А рідкісні покупці швиденько брали те, що їм потрібно, і йшли, не затримуючись ні на одну зайву секунду. Дітлахи не випускали з рук материнський поділ і лише перелякано стріляли оченятами по сторонах. Чоловіки, які раніше азартно і шумно різалися в кості, тепер похмуро стояли біля стін своїх будинків, ні з ким не заговорюючи.

У Палаці пророків кожну хвилину бив дзвін. Він бив всю ніч і буде бити до заходу сонця, сповіщаючи всіх про смерть аббатиси. Але барабанний бій не мав ніякого відношення до цієї сумної події. Військові барабанщики повідомляли про швидке прибуття імператора.

— Я пам'ятаю лише королів, — сказала Верна Уоррену, — а якийсь Імперський Орден мені невідомий. Що це ще за імператор?

— Його звуть Джеган. Років десять чи п'ятнадцять тому Імперський Орден почав завойовувати королівства, об'єднуючи їх під своєю владою. — Уоррен задумливо потер скроню. — Бачиш, я в основному проводжу час за книгами, тому не впевнений в подробицях. Але наскільки я зрозумів, Джеган без труднощів підкорив Старий Світ. Втім, поки шкоди від імператора не було. У всякому разі, тут, в Танімурі. Він не втручається у справи Палацу пророків і чекає від нас відповідної люб'язності.