І сказав він до них: «Візьміть мене, і киньте мене до моря, і втихомириться море перед вами; бо я знаю, що через мене оця велика буря на вас” (Йони 1.7–12).

Ось де вихід! Ось панацея! Ось ліки для цього бунтівного світу – “укинути” в людське море пророка Божого: пророка смирення, пророка миру (“Йона” в перекладі – “Голуб”, символ миру). Широко відкрити двері для проповіді слова Божого по духу. Впустити Світло істини в серця людські, “підняти високо” пророка Йону, – і заспокоїться море, і стихне вітер, і вляжеться буря…

“І підняли вони Йону, і кинули його до моря, – і спинилося море від своєї лютості.

І налякалися ці люди Господа великим страхом, і приносили Господеві жертви і складали обітниці.

І призначив Господь велику рибу, щоб вона проковтнула Йону. І був Йона всередині цієї риби три дні та три ночі.

І молився Йона до Господа, Бога свого з утроби тієї риби…

І Господь звелів рибі, – і вона викинула Йону на суходіл” (Йони 1.15–2.11).

Рід цей, – сказав Господь, – не побачить іншої ознаки, окрім ознаки пророка Йони. Як Йона перебув усередині великої риби три дні та три ночі, так буде три дні та три ночі й Син Людський у серці землі. Що символізує собою “велика риба”? Риби в біблійній мові – це душі людські. Це свідомі, сформовані живі істоти, які чудово орієнтуються у водних глибинах, і які самостійно обирають собі шлях серед вод людських. Сказав Господь до апостолів, що рибалками були: “Ідіть зі Мною, – Я зроблю вас ловцями людей!” (Мф. 4.19). Отже, велика риба – це узагальнений образ людства, архетип вселенської людської душі, що живе в морі пристрастей. І проковтне ця “велика риба” пророка Божого Йону. І пробуде він у череві її “три дні і три ночі”...

Що є день у біблійній мові? Мовою гебру, що нею написаний Старий Заповіт, слово “день” звучить як “йом” і означає “день”, “період”, “етап”. Тобто, три великі етапи перебуватиме пророк Божий в душах людських, в свідомості людей, – три дні і три ночі перебуватиме Христос, слово Боже в серцях людських, “у серці землі”. Три періоди: увірування, восиновлення і ствердження, одухотворення, розповсюдження віри Божої. Це й буде велике духовне хрещення во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. “Хрещення” – грецькою “баптисма” – “повне занурення” у віру що чинна любов’ю (в ім’я Отця); реалізація цієї віри, восиновлення її в тілі нашому, в тілі Церкви через смирення (во ім’я Сина); і одухотворення, оспівування та розповсюдження її (во ім’я Духа Святого). І тільки тоді, коли минуть ці “три дні і три ночі”, – то “викине риба Йону на суходіл”: моря людських пристрастей, моря пожадливостей, ненависті, ворохобства уже не буде. Як і читаємо у Відкритті:

“І бачив я небо нове й нову землю, перше-бо небо та перша земля проминули, і моря вже не було.

І я, Іван, бачив місто святе, Новий Єрусалим, що сходив із Неба від Бога, що був приготований, як невіста, прикрашена для чоловіка свого.

І почув я гучний голос із престолу, який кликав: «Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними»…

Той, Хто свідкує, говорить оце: «Так, – незабаром прийду!” (Об. 21.1–3; 22.20).

Амінь. Прийди, Господи Ісусе!

ГОСПОДЬ МІЙ І БОГ МІЙ!

Запитання: Почула від свідків Єгови, що Христос, мовляв, зовсім і не є Богом во плоті, але простим творінням Божим, як і ми з вами, тільки досконалим. Чи це так? Які вірші із Святого Письма вказують на Божество Ісуса?

Відповідь: Дійсно, в релігійному світі існують окремі конфесії, представники яких відкидають Божественну сутність Ісуса Христа. Вони називають Його найдосконалішим, найсвятішим, найдуховнішим але, усе-таки, творінням. Для того, щоб з’ясувати істину, давайте звернемося до Святого Письма – єдиного незаперечного джерела інформації.

Євангельське благовістя – це блага (добра) звістка про спасіння, що її приніс на землю Син Божий, Бог Слово, Бог, явленний во плоті. Віра в Ісуса Христа як в Єдинородного Сина Божого є твердинею, каменем, духовною підвалиною Церкви. Якось Ісус запитав Своїх учнів: “А ви за кого Мене маєте?” Симон Петро відповів і сказав: “Ти – Христос, Син Бога Живого!” Далі Євангелія так висвітлює реакцію Ісуса на визнання Його Сином Божим: “А Ісус відповів і до нього промовив: «Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров (плоть і кров – тут “людина”. – Авт.) тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець. І кажу Я тобі, що ти скеля (ти, і такі як ти – віруючі і вірні, що сповідують Мене Єдинородним Сином Божим. – Авт.), і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, – і сили адові не переможуть її” (Євангеліє від Матвія).

Під час благовіщення архангела Гавриїла Діві Марії, він прорік: “І ось Ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому Ймення Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий... (Євангеліє від Луки).

Свідчення про Христа, як про Сина Божого, звучало і з уст Самого Бога Отця під час хрещення Ісусового: “Це Син Мій Улюблений...” Так само і у момент преображення Господнього.

Цікаво, що і свідки Єгови, і представники інших конфесій, не можуть заперечити Богосинівства Ісусового, але тлумачать його у переносному змісті, як синівство умовне. Для цього, як правило, наводяться такі вірші із Святого Письма: “Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі”; “Я сказав був: «Ви – боги, і сини ви Всевишнього всі, а однак повмираєте ви, як людина, і попадаєте, як кожен із вельмож” тощо. Так! Усі ми сини Божі по благодаті Христовій. Але Сам Христос – є Син Божий, Бог Істинний від Бога Істинного, Рожденний, Несотворенний, Одноістотний з Отцем, бо Ним і віки Він створив.