Відповідь: Ні, бо слово “брати” єврейською та арамейською мовами означає взагалі близьких родичів. Так двоюрідні чи троюрідні брати також називалися просто братами (див. Левит 10.4; 1Пар.(1Хр.) 23.22). Тут маються на увазі або діти Йосипа від першого шлюбу, або двоюрідні брати Ісуса по Матері. Та й якби Пресвята Діва мала інших дітей окрім Ісуса, то Він і не доручав би Її учневі Своєму Іванові, кажучи з хреста:

“«Оце, Жоно, Твій син!»

Потім каже до учня: «Оце мати твоя!» І з тієї години той учень узяв Її до себе” (Ів. 19.26–27).

Адже Яків, брат Господній, тривалий час був єпископом Єрусалимським (див. Гал. 1.19), та й інші сини Йосипа були в Єрусалимі (Мф. 13.55).

Запитання: Чи не вказують слова Ісусові “Бо хто волю Мого Отця, що на Небі, чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати!” (Мф. 12.50) на те, що Христос знехтував Свою Матір, відмовився від Неї?

Відповідь: Хіба може Той, Хто дав Закон Божий і п’яту Заповідь “Шануй батька й матір своїх” зокрема, порушити хоча б одну йоту із цього Закону? Безперечно ж, ні! У наведеній цитаті Спаситель каже про духовний зв’язок Його та учнів. Навіть будучи розіп’ятим на хресті Він піклувався про Свою Пречисту Матір. Вона також була ученицею Його проповіді і не відділялася від учнів Його: “Вони всі однодушно були на невпинній молитві, із жінками, і з Марією, Матір’ю Ісусовою, та з братами Його” (Дії 1.14).

Запитання: Чому православні у молитві проголошують: “Пресвятая Богородице, спаси нас!” Адже один у нас Спаситель – Христос Господь? (див. Дії 4.12).

Відповідь: Насправді відповідь на поставлене запитання знаходиться на початку цієї публікації. Але іще раз підкреслю: не Своєю силою, а Силою Божою! Подібно, як наголошує апостол народів Павло: “Уважай на самого себе та на науку, тримайся цього. Бо чинячи так, ти спасеш і самого себе, і тих, хто тебе слухає!” (1Тим. 4.16). Або: “…може… і спасу декого з них” (Рим. 11.14).

Завершити дану статтю хочу величним гімном Богородиці, що його співає Церква під час богослужінь, – гімном, складеним на основі уривків із Святого Письма:

“Богородице, Діво, радуйся! Благодатна Маріє, Господь з Тобою! Благословенна Ти між жонами, і благословен Плід лона Твого, бо Ти породила Спаса душ наших.

Достойно є поправді величати Тебе, Богородице! Завжди блаженну та пренепорочную, і Матір Бога нашого. Чеснішую від херувимів і незрівнянно славнішую від серафимів, що породила Бога Слово непорочно. Істинну Богородицю, Тебе величаємо!”

БЛАЖЕННІ УБОГІЇ ДУХОМ

Запитання: Що означають слова Господні “Блаженні убогії духом”? Які “убогі” маються тут на увазі?

Відповідь: У запитанні, що його свого часу поставив читач однієї з моїх духовних рубрик, мова йде про першу із Заповідей блаженств Нагірної проповіді Господа нашого Ісуса Христа: “Блаженні вбогі духом, бо їхнє є Царство Небесне” (Матвія, 5 розділ, 3 вірш). Слово “блаженство” означає “щастя” і, як бачимо, шлях до щастя лежить саме через духовну убогість. Про що тут ідеться? Насамперед необхідно зазначити, що поняття духовної вбогості не є синонімом ущербності, недостатності а чи неповноцінності. Мова тут, безперечно, про інше. Про духовний стан, який є протилежним так званій, як модно нині висловлюватись, світській “крутості”, – ось про що тут ідеться! Тут вбогість позитивна, зі знаком “+”. “Вбогість”, яка насправді є силою. І силою не в проекції шкали цінностей “сильних світу цього”, але цінностей Божих. “Не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом, говорить Господь Саваоф” (Захарії, 4 розділ, 6 вірш).

Поняття “бідняки Господні”, – давньоєврейською “ебіонім Ягве”, або “анавім” – “убогі”, – відоме іще з часів Старого Заповіту, і за змістом воно визначається як “лагідні, тихі, смиренні”. Блаженної пам’яті отець Олександр Мень пише з цього приводу у загальновідомій праці “Історія релігії”:

“«Лагідність» і «смирення» – слова, які сильно постраждали від неправильного вживання та хибних асоціацій; смирення легко ототожнюється нині з ханжеською єлейністю, низькопоклонством, принизливою покірністю. Проте смирення в біблійній старозавітній та християнській традиціях розуміється як духовна тверезість і доброта, що є протилежними сп’янінню гординею… Слова «анавім» та «ебіонім» і у євангельські дні означають тих, хто свідомо став на шлях добра й безкорисливості; і саме тому через вісім сторіч після [пророка] Ісаї у Своїй Нагірній проповіді Христос насамперед звернувся до «вбогих», «лагідних», гонимих та шукаючих правду. І про Себе Він каже: «…навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, – і знайдете спокій душам своїм» (Мф. 11.29)”.

Духовна вбогість має іще одне важливе значення. Убогі духом – це ті віруючі й вірні овечки стада Христового, які не зупиняються на досягнутому, серця яких наповнені невгасимою горливістю до Господа, завжди палають очищаючим, зігріваючим, просвітлюючим вогнем Божої любові. Це ті, які постійно прагнуть живої води Божого Слова, є воістину ненаситними у виконанні Волі Божої, і невтомно долають шлях здобуття Духа Святого, шлях до Небесних висот Благодаті. Які ніколи не скажуть з пихатим фарисейським самовдоволенням: “Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого...”, але як дійсно убогі постійно взивають до Господа: “Хліба духовного, хліба насущного дай нам сьогодні!..”

Блаженні убогі духом, бо їх путь – то дорога до святості, шлях до вічного Богоєднання, як і читаємо у Відкритті святому апостолу Івану Богослову: “І Ти [Христе] їх зробив для нашого Бога царями і священиками – і вони на землі царюватимуть!” (Об’явлення, 5 розділ, 10 вірш). Цей “царський шлях” символічно зображений у книзі Вихід у образах синів (плодів віри) священика Аарона, брата Мойсеєвого.

Біблія – Книга символічна, і всі персонажі її тою чи іншою мірою духовно є присутніми у кожному із нас. Священик Божий Аарон (ім’я Аарон означає “Горній”) символізує собою тих віруючих і вірних, які, ставши правдиво убогими духом, тобто смиренними перед Господом, піднялися на висоти досконалості, – на духовні висоти служіння Богові. Ми всі покликані стати отими “царями й священиками” для нашого Бога. Царями – тому що наш розум повинен царювати над нашою плоттю; а священиками – бо нам належить повністю віддатися на волю Божу, присвятити себе Йому, стати духовними “Ааронами”: