За минулий час я остаточно вдпрацював технологю щупалець, повернувши труперам хн фантастичн можливост, вже перейшов до вдтворення аеромодулв. Почаклував я над спайботами, втуливши в хн маленьк корпуси по дв павутинн залози. як виявилося - не даремно. Хоч картриджу ледве вистачало на сотню метрв волосн, це значно розширило можливост маленьких роботв, вдкривши м шлях до недоступних ранше церковних кораблв. Я вже давно точив зуби на хн лтаюч фортец, але ж вони ще нколи не заходили в порт - як до них добиратися? Пробував завести до них свй квадрокоптер, але вдень вн дуже помтний, а вноч вони розлтаються надто далеко вд Академ. Я довго думав, як доправити туди бодай одного спайбота, але в голову нчого не приходило. Думав навть сам в режим сили метнути дрона, наче гранату. Аж поки не побачив, як один з павучкв зстрибу з височенного даху будвл й зависа на пружнй павутинц бля само земл. Тод я подумав: а чом би й н? Вийде тихо й непомтно. дйсно: все генальне - просто! Спосб, яким я збирався доправити посилку на борт, вдомий усм школярам. Для цього навть не потрбна моя особиста присутнсть. Величезна рогатка-катапульта, яку дрони сплели хвилин за сорок, метнула тестовий камнець не грше за гармату. З стандартами для павутини я не розбирався, тому обрав найтовстший найбльш пружинистий варант. Хто ж знав, що вона виявиться настльки тугою?! Дрон - знав. Аналтик знав. А я дзнався про це лише тод, коли виршив особисто переврити натяг. Рукою...

Ну що тут скажеш: Angry birds - вдпочива! Я взагал не розумю: як т декоративн колони змогли витримати майже двадцять тон натягу павутини? Це вже потм я зрозумв, що рогатка крпилася не лише до них, але й до сусднх колон, до учбового корпусу, що стояв трохи дал, навть до оглядово веж... цей майже стометровий прискорювач, нким не помчений не почутий, метнув мене майже через половину Академ! Аналтик, зараза така, спроектував цю багатоступнчасту катапульту з розрахунку на враження цл не тльки за межами Академ, а ще й для стрльби труперами! Добре, що цлилися в бк лсу, окрм мене та крайнх дерев бльше нхто не постраждав. Сила удару була настльки великою, що навть режим захисту не впорався - а це вже показник. Довелося вдправлятися на острв для термнового ремонту. А поки вдновлював свою форму, спайботи вдновили катапульту здйснили запуск першого пддослдного на борт умовно ворожого судна. Поки той летв - охрестив бдолаху Гагарним. А чому б н? В космос теж спочатку собаки лтали. Тльки в мене навпаки: спочатку випробування на мен, а потм запуски бездушних роботв. В результат операц я отримав десяток встановлених камер, жучки у всх примщеннях корабля, та ретельно замаскованого дрона у рол ретранслятора та зарядного пристрою для усього цього хазяйства. Решта операцй проходили пд контролем Аналтика мого нагляду не вимагали. Як його розвдувальна мережа, що росла в геометричнй прогрес.

До реч, кльксть одних лише стацонарних жучкв уже перевалила за клька тисяч, а вдеокамери покривали бльше половини загального простору Академ. Аналтик навть скинув мен запит на розширення процесорних потужностей, аби вчасно обробляти так величезн масиви даних. Але я йому не дозволив. Попри усю свою величезну масу Су-Ван так уже просв помтно нижче причалу, привертаючи до себе увагу робтникв, а подальше розростання бази може взагал розбалансувати перекинути острв. Або пдйомн кльця вийдуть з ладу...

Стосовно останнх - я дот! Навть Церес помтив, що глайдери цефв мають дуже схож двигуни, а я це зрозумв лише тепер! При чому нхто з прижджих працвникв навть гадки не мав, як вони насправд працюють. В бблотец про цю технологю нформац також не знайшлося. Я спершу подумав, що це ще один секрет Церкви, але н - просто таку нформацю треба шукати у тих, хто цю технкою насправд займаться. В Академ я про них точно нчого не знайду - не годиться благородним особам вивчати ремесла! А дстати цю нформацю конче необхдно, накше робота над аеромодулями для труперв затягнеться надовго.

З моменту нашо розмови з Цересом минуло багато часу. Схоже я наступив йому на мозоль, бо тепер вн кожну вльну хвилинку витрачав на тренування. Я навть став побоюватися, що активаця НК вдбудеться ранше запланованого. Втм, для мене негативний результат - теж результат. Якщо таке станеться, то на Цереса одразу ж спустять усх собак, а потм я зможу витягнути його з вигодою для себе. Егостично? Може й так, але вд задуманого не вдступлюся. Я довго ходив по лезу ножа, продовжувати в тому ж дус не збираюся. Вн хлопець розумний, загартований симулятором, повинен розумти ус ризики свого становища. Який би сценарй не реалзувався, я в будь-якому випадку залишуся у виграш. Але то справа недалекого майбутнього. Нин ж мене бльше хвилювало сьогодення.

На жаль псля вдходу Ханл вд справ доступу до лицарв, навть таких бракованих, я так не отримав - Лашура суворо наказала не пдпускати мене до майже готових машин, взагал запечатати майстерню усма можливими способами. Напевно вона побоювалася, що у свй вльний час я можу щось утнути з мехами. Ага, дуже вчасно! Нби у мене ранше не було можливост це зробити. Пдозри були не безпдставними, я дйсно збирався трохи почаклувати над ними, але у мене для цього буде ще купа часу. Звсно ж заборона мене не зупинила, ще до того, як королева закнчила свою фразу, я згнав до майстерн усх вльних дронв. Я розраховував, що мен вдасться органзувати соб доступ зсередини. Але не вийшло - наставники на прохання королеви закрили ус проходи до майстерн якимось замком. найсумнше тут те, що ця зараза повнстю глушила ус канали радозв'язку на клька десяткв метрв навколо. Контроль над дронами всередин майстерн було втрачено.

Мом же завданням на увесь час вдсутност Ханл було вирзати з металу й пдганяти одну до одно нов шестрн для редукторв. Роботу приймали по кнцевому результату. Ага, буду я клька годин махати напилком заради одного колщатка! Редактор-проект-реплтанк, з цистерни вивалються вже готовий редуктор, а я можу спокйно ти займатися своми справами. От я й займався усм, про що тльки мг подумати.

А думав я в першу чергу про захист вд того агресивного туману, з яким зткнувся на болот. Я вже згадував, що мене няк не покида вдчуття, нби я щось забув. Я намагався згадати все, що колись робив навть просто думав - безрезультатно. Тому почав вишукувати все, що так чи накше може становити для мене загрозу. цей туман стояв другим номером у списку можливих непримностей. Першою був електричний струм, але нова конфгураця ммкрилу повинна раз назавжди виршити цю проблему. Туман же побороти виявилося не так уже й просто. На вдмну вд ефру, його нанти були ще не до кнця затерт, первинна програма у них працювала як слд. Тобто цей туман гриз усе, що до нього потрапляло. Виключення становили лише деяк неорганчн сполуки на кшталт кремню. навть силкон не був панацею - млк паразити швидко упзнавали штучний матерал бралися за дло з подвйним завзяттям. Тому мен потрбна принципово нова система захисту. Була думка про абляцйну броню, як я це вже робив ранше, але вона може порушити делектричн властивост ммкрилу. Залишалося лише експериментувати шукати нов варанти. Заодно виршив себе прокачати - все одно на ремонт прийшов.

Дрони здерли з мене увесь пошкоджений ммкрил, я вперше за увесь час перебування тут зумв подивитися на свого нося у його первозданному вигляд. Точнше навть не на самого нося, а на те, що вд нього залишилося.

Красень, що вже й казати! Шкри як тако на тл не залишилося взагал. Залишився лише тонкий, абсолютно прозорий шар синтетично сполучно тканини, крзь яку було видно кожен мускул - прекрасний ходячий посбник по анатом. Свй оригнальний вигляд бльш-менш зберегло лише обличчя. Ну, окрм ледь помтно рамки окулярв навколо очей, сенсорних головок на вилицях та сивого волосся, бл корен якого уже стали помтними. Але навть у такому стан я не мг не вдзначити, що хлопець мав би бути вельми симпатичним: правильн риси обличчя, тло пдтягнуте, жодного натяку на жир, та й нижче поясу чим гордитися... Серйозно, я мг би назвати його красенем! Що ж стосуться мене, то ледь-помтне мереживо чорних момерних волокон у м'язах, як ще не замнили сво природн аналоги, та чужордн включення посеред органки навряд чи когось зацкавить. Окрм патологоанатомв. Але до такого я доводити не збираюся.