Витираючи руки пдбраною ганчркою, Церес вийшов з пдземки й нарешт побачив мсце, про яке так багато чув. 'Grand Central Terminal - Великий Центральний Вокзал. 44 платформи, 67 колй. Ма архтектурну цннсть. По можливост - не руйнувати.' - по-свому прокоментував побачене нанокостюм. нехай в ньому не було душ, але з таким товаришем вд самотност точно не збожеволш.

Пробгшись по навколишнх вулицях, Церес швиденько вдстрляв особливо нахабних цефв, незабаром стояв перед командуванням.

– Shit! Там всередин дйсно сидить людина?
– один з солдат на вход нахабно спробував зазирнути крзь скло маски.

– Макс, досить до нього приставати. Краще б до двчат клевся.
– промовив другий, вдкриваючи двер.
– Тоб прямо направо через контроль. Баркл вже чека на тебе.

– Угу.
– буркнув Церес, тльки тепер зрозумв, що змг вдповсти!
– М-м-г!

– Що?

Недовгою була радсть. Голосовий модулятор, як виявилося, так не налаштувався. Максимум, на що його вистачало - мугикнути пдтвердження або заперечення. Махнувши солдатам вдбй, один з них повв його за собою крзь натовп.

Людей було багато. Навть дуже багато. Якби не тривожн голоси та присутнсть солдат, вн би подумав, що тут так ма бути. Вс були чимось зайнят, кудись поспшали, когось шукали... Цлком нормальн умови. тут вн побачив у натовп щось до болю знайоме. Щось чорне й блискуче. Не врячи свом очам, Церес почав пробиватися вперед, за хвилину стояв перед свою знайомою. З часу хньо останньо зустрч Маркза, на перший погляд, майже не змнилася: така ж надута й сердита, в тому ж одяз, така ж мовчазна. Тльки обличчя виснажене й погляд ще бльш байдужий. Як минулого разу, бля двчини нкого не було. Але з'явилося дещо нове - пухнаста клаповуха мордочка, яка з цкавстю виглядала з-пд комру плаща. Одразу згадався мф про те, що для виявлення безпечного шляху в зараженому мст поперед себе слд пускати тварину. А нчого подбного - здихали лише люди, а усх нших стот врус гнорував. Навпаки - саме коти собаки в першу чергу стали рознощиками спор. скорш за все саме це й було причиною того, що навколо двчини знову утворилося кльце вдчуження. Маленьке щеня такого ж чорного, як плащ двчини кольору, було абсолютно непомтним здавалося, що двчина просто намагаться закутатися вд холоду. Але взор прекрасно бачив усе усх довкола: двох хворих осб у натовп, цл кубла заражених щурв за стнами, навть знайомий пстолет за пазухою двчини, який та намагалася прикрити абсолютно незараженим щеням. Зупинившись посеред натовпу, вн неминуче привернув би до себе увагу оточуючих, тому виршив просто пройти повз двчину. В останнй момент Тайто захотв якось допомогти й, рука сама потягнулася за пояс. Проходячи повз не, вн на ходу, погладив щенятко. Один рух, вн знову прна у натовп. А двчина залишилася стояти посеред натовпу, тривожно дивлячись йому вслд. Вона не одразу зрозумла, що цього разу не збиралися мацати, як це часто траплялося ранше. А коли зрозумла, що за подарунок випав з долон незнайомця - мало не кинулася його наздоганяти. Втм, Тайто уже зайшов у заборонену для цивльних зону, тому двчина просто залишилася стояти по той бк паркану.

– А наш Алькатрас, виявляться, ще той самець!
– посмхнувся здоровий мужик бля карти.
– Солдати мен таке по нарозказували про тебе, що я вже й не знаю що думати.

– Гм?
– зацкавлено мугикнув Церес, вдкривши ще один спосб використання модулятора.

– Не зважай. У нас зараз евакуаця. На мсто хочуть скинути атомну бомбу. У нас менше чотирьох годин, аби забратися з Нью-Йорку. Ти не солдат, щоб виконувати накази, але нам зараз потрбен кожен, хто може тримати зброю. Цефи от-от почнуть контрнаступ. Вони уже пдтягнули свою артилерю чогось чекають. Скорш за все скоро до них приднаться аваця, от тод нам точно стане непереливки. Ти показав себе як досвдчений боць. Я прошу тебе залишитися з нами, аби прикрити вдступ цивльних. Допоможеш?

– Угу.
– кивнув хлопець.

– Дуже добре. Майк, з'днай мене з...

Церес подивився з балкону вниз. Взор маски слухняно вдшукав у натовп самотню двчину. В той час як ус нш трималися купками, вона так залишилася одна. Нби вдчувши на соб чужий погляд, Маркза повернулася в його бк.

'Повне сканування... Людина, самка. Ознак зараження не виявлено. Спорядження та марка захисного костюму не дентифкована. Виявлено активний пристрй мобльного зв'язку. Пдключитися: Так/н?' - у вже звичнй манер зреагував костюм на нтерес свого нося. Давши згоду на пдключення, Церес задумався, як вн ма з нею розмовляти, якщо сам не може сказати н слова? Вона ж навть не зна, хто вн такий. А Гулд зна! дзнався вн про це з того вдеозапису, що зробив Пророк! Ось його й вдправимо! Тльки треба додати маленьку приписку в кнц: 'Сподваюся мй подарунок тоб бльше не знадобиться.'

'Пакет надслано. Увага, знайдено джерела випромнювання!' - перервав думки хлопця тривожний сигнал. Перед очима розгорнулася об'мна карта усх побачених примщень, сумщена з фасадом будвл, одночасно на нй же загорлися клька червоних секторв, як своми вершинами впиралися у маленьку фгурку нанокостюма. Ось важка артилеря пдйшла, навть аваця! Все ж Гулд - генй: в польових умовах написати й випробувати програму, завдяки якй костюм може не тльки приховати власне випромнювання, але й вловлювати вороже! Та ще й на такй великй вдстан!

Попереджати солдат не довелося, вони вдкрили вогонь задовго до того, як лтальн апарати наблизилися до вокзалу. Ось в так моменти й розкриваться перевага примтивно людсько збро: попри малий бокомплект та слабку бронебйну силу, навть звичайний автомат гатив за клометр, не кажучи вже про щось бльш потужне. Цефи ж при усй свой потужност, дуже рдко могли влучити з вдстан бльше ста метрв. Тльки хн лтуни могли дстати метрв з п'ятисот, але точнсть тако стрльби Церес вдчув на соб ще в перший день.

Два з п'яти лтунв так не вийшли на дистанцю прицльного вогню, ще один збили ракетою на пдход, а от дво останнх навть гальмувати не стали, проломивши купол вокзалу. Ось тут уже прийшла черга Цереса. Розгнавшись, вн пдкинув себе в повтря й, пролтаючи над головами молюскв, всадив кожному штурмовику по кул в тло. Псля приземлення в бою залишилися тльки тро командирв та один здоровань з щитом. Але з ними тактика була уже вдпрацьована. Ще в польот Церес скинув клька гранат. Командири встигли втекти, а от здоров'яка накрило каптально. Гранати рвонули прямо у нього пд ногами, буквально видувши рештки органчного тла з брон. Залишилися тльки добре захищен й маневрен цефи. На вдмну вд нших, вони було дуже розумними, що бльше х збиралося, то бльш злагодженше вони працювали. Н дробовики, н автомати, н навть гранатомети з першого разу х не брали. Тварюки просто прнали в укриття, доки хн щити не вдновляться, а потм починали бгати й стрляти на ходу. Висока точнсть у рус була головною особливстю цього виду, але на них у Цереса був свй прийом.

Закинувши гранату за укриття, хлопець пд камуфляжем ставав на найбльш моврному шляху вдступу цефв, коли т пробгали повз нього - скач м'ясника надйно вдскав голову вд тла. Звсно ж псля такого по ньому вдкривали вогонь, але тод Церес сам повторював тактику цефв.

Так продовжувалося хвилини дв-три. Перш позди з бженцями уже вдйшли. Але цефи навть не думали зупинятися. Закидавши людей розривними снарядами, вони скинули ще дв штурмов групи, збран виключно з здорованв, як дуже умло прикривали один одного. Щойно вони вилзли з свох капсул, командири прнули пд хнй захист, почалася стрлянина.