Раптом звуки зникли. Не тльки пд водою, але й у повтр. Напевно зачався, хоче переконатися, що йому не почулося, за ним дйсно хтось пливе. Мзайя мала великий досвд виловлювання учнв пд час нчних прогулянок та у заборонених для вдвдування мсцях, тому не стала ховатися, а навпаки - рвонула вперед, скорочуючи вдстань до порушника. Той нчим не видав сво тривоги. Тобто ЗОВСМ нчим: жодним звуком, жодним сплеском води! коли Мзайя уже подумала, що порушник утк, рука пд водою наткнулася на щось масивне. Вхопившись за невдомий предмет, жнка пдтягнула його ближче й псля короткого обмацування зрозумла: це був хлопець! вн абсолютно н на що не реагував! Вже помтивши свтло у кнц тунелю, Мзайя мцно вхопилася за парубка, й погребла до виходу. Не вистачало тльки, щоб вн втопився!

***

Знову! Вже втрет за останню добу мен знесло дах! Схоже я дуже недооцнив мсцевих винахдникв. Треба з цими припадками щось робити, бо я вже другий день змарнував на усляк дурниц. Де там мо бази? Ага... Угу... Ддько, ну чому я не цкавився медичними технологями? Зараз би наростив поверх себе органки, не мучився. Але ж н, я можу повнстю асимлювати людське тло, покращити його по всх параметрах! Навщо мен яксь примтивн методи лкування, якщо псля мене тла як такого уже не залишаться?! А дивись же - знадобилися! Тепер доведеться самому ламати голову.

Отямився на глибин два метри... Не пд землею, на щастя. Пд водою. От тльки пробудження виявилося не дуже примним. Схоже перехд мж психом мною вдбуваться не одразу, тло на деякий час залишаться без контролю, функцонуючи виключно на безумовних рефлексах, як збереглися буквально чудом. саме це чудо зараз вдмирало, задихаючись вд накопичено в кров вуглекислоти, а подразнення в носовй порожнин не дозволяло вдихнути воду. Втм, проблеми не обмежувалися бологю. Не встиг я повернути соб рухливсть, як мене хтось взяв на буксир. Щойно голова опинилася над водою, я активував ус сво сенсори, трохи очманв: поруч пливла пан Мзайя - сестра Кай! Як вона тут опинилася? Що вона робить в Академ, в цьому канал зокрема? Невже це 'я' сюди затягнув? Ой бда! чого вона така захекана? Так, а от воду ковтати не варто - тут хоч знайом з екологю, але бактерй навколо вд цього менше не стане. О, а тут кишкова паличка плава! Пора припиняти цей заплив, бо скоро вона тут втопиться, а у мене з плавучстю не дуже добре. Та й самому провентилювати леген не завадить.

– Пан Мзайя. Перепочиньте трохи. Ви зараз...

– Ах... Буль! Кхе-кхе!
– Жнка аж випустила мене з рук вд несподванки.
– Ти живий?

– Живий здоровий. Ви втомилися. Вдпочиньте. Не треба мене тягнути.

– Ти чому не вдзивався?

– Задумався.
– ну а як ще вдмазуватися?
– Бува.

– Бува у нього! Твою ж Сейку душу! А якого ж ти... Прнав у цей клятий канал?!

– Побачив рибу. Незнайомий вид. Виршив дослдити.

– Яку рибу?! Тут риби нема!

– Риба .

– Так, рибка ти моя, - рзко заспоколася Мзайя, пдпливаючи до мене, - якщо ти передумав тонути, то тепер сам мене до виходу дотягнеш. Давай!

навалилася зверху, знову опускаючи мене мало не до самого дна. Я виршив нчому не дивуватися, швиденько погрб у вказаному напрямку, розмрковуючи над вдмазкою. Записи, як минулого разу, майже нчого цкавого не показали. З одного боку це погано - я не знаю, що вже встиг накоти, а з ншого - Мзайя теж н про що не зна. А значить ще можна якось викрутитися.

Дставшись до виходу, ми напоролися на компаню учениць, що сидли бля каналу. Розумючи, що вилзати з води у свому 'робочому' костюм буде дурстю, я швиденько змнив прикид на комбнезон драйвера. Принаймн так я менше вирзнявся на фон вдвертого вбрання Мзай. Поки ми пливли, я встиг дослдити одяг дуже зацкавився технологю його виробництва. костюм виявився живим! Навть у цефв я не бачив нчого подбного, а тут - такий яскравий зразок високих ботехнологй. я не перебльшую. Цей костюм у прямому сенс був симбонтом для людини. Я навть встиг взяти зразки був вражений елегантнстю задуму.

Схоже творц цього дивовижного костюму поставили соб за мету одяг, який можна носити дуже довго. В основ комбнезона були клька типв водоростей, закрплених на еластичному каркас. Це дозволяло не лише надати потрбну форму виробу, але й трохи захистити його нося вд травм. Звсно це не броня, навть до мотоциклетно черепахи тут далеко, але хребет шию соб вже не зламаш. Водорост були пдбран таким чином, щоб поглинати ус шкрн видлення. Не знаю, де бологи змогли вдшукати так зразки, але я х уже поважаю! Навряд чи мен колись така технологя знадобиться, все ж у мне рвень симбозу з носм де на зовсм ншому рвн, але такий вирб явно заслугову на мою увагу. Ддько! Та я ж секунду тому точнснько так само думав про медицину! Ой, схоже Мзайя неправильно сприйняла мо поглядання.

– Ну скажи мен, чого ти у воду полз?
– нависла вона над мною, коли ми вилзли на берег.

– Дослджував рчкову фауну.

– Там нема фауни!
– визврилася вона на мене, спробувавши безуспшно викрутити вухо.

– Фауна : риби, рчков мд, водорост...
– а якщо нема, я х туди особисто притягну.

– Нащо вони тоб здалися?!

– Рибне господарство.
– озвучив я один з не дуже перспективних варантв власного пдробтку.
– Вирощувати дешев морепродукти. Продавати на кухню. Аристократи оцнять делкатеси. Грош - на бблотеку.