– В чому?

– Цей одяг Вам дйсно личить.
– закнчила вона балаканину ми перейшли до трапези.

Ну що ж, принаймн за вдсутност Лашури я тепер можу спокйно ходити пд ммкрилом, а з часом я поступово змнюватиму текстури хнього 'вбрання', потм нхто навть не здогадаться, що це мй справжнй вигляд.

Обд пройшов у тиш, яку переривав лише черговий буркт мого кишечника. Коли ж я впорав одну тарлку з пиржками вже потягнувся до друго, двйнята посмхнулися виклали на стл ще дв - розумниц! Я х заковтнув майже не пережовуючи. Думав, що мен стануть доркати за мою невиховансть, але вони лише дивилися на мене, наче на якогось кота перед сметаною, посмхалися, постйно пдкладаючи мен ще щось ствне. Хвилюватися вони почали, коли я проковтнув три тарлки пиржкв, дожовував буханку хлба, не збирався зупинятися.

– Пвобафте.
– спробував сказати я з набитим ротом забувши, що вн у мене тепер замсть модулятора.

– Ти завжди стльки си?

– Н.- я виршив трохи пригальмувати, поки нанти розбжаться по тлу, звльняючи простр у кишечнику.
– Треба вдновити форму. Органзм виснажений. Потрбно багато харчуватися. Активно рухатися.

– Все так серйозно?

– Дуже. Черствий хлб ?

Коротше, стали пдгодовувати мене бдолашного, все няк не могли зрозумти, куди в мене стльки влза? Вони ж не знали, що я росту у всьому об'м, а не окремими частинами тла. Мене засипали харчами так, що я змг розтягнути час розпаду структур ще на добу. Але цього було мало. Розпитавши лед Майю, я виршив побгати по Академ - розвдати можлив джерела бомаси, як можна використати для побудови хоча б якось системи життзабезпечення. Але я розумв, що вибратися на розвдку без вдома Лашури не вдасться - я вже встиг наслухатися про характер. Треба, щоб Лашура побачила, що утримувати мене може бути трохи дорого, тод вона сама пдшука мен халтуру. Тут головне, щоб ця сама халтура мен пдходила.

– Вам треба поговорити з Величнстю.
– зауважила лед Майя, коли я проковтнув черговий сухар.

– Коли вона повернеться?

– Через клька годин.

– Довго. Чим мен зайнятися? Щоб докласти нестачу?
– я показав на живт, який знову почав виводити рулади.

– Для нас таке утримання обйдеться недешево.
– зтхнула жнка, надовго задумавшись.
– Я можу поговорити з Директрисою, щоб пошукала на завтра роботу, тльки Ви ж все одно себе так не зможете прогодувати...

– жа не обов'язкова. Вистачить органки.

– Кого вистачить?
– не зрозумла вона мене.

– Не зважайте. Куди мен йти?

– Величнсть не дозволяла покидати маток. Я можу хба що замовити слвце. Стривайте, я придумала.
– лед Майя вийшла з кухн незабаром повернулася з клаптиком паперу.
– Мен треба, щоб Ви передали це завдуючй в адмнстративному корпус. Впоратеся?

– Звсно.
– я взяв листок з цкавстю подивився на лтню жнку.
– Скажть, якщо не складно. Вдношення до мене: чому на Ви? Наче до аристократа. А до них, - я кивнув на двйнят, - як до служниць? Рзн ранги?

– Ви чоловк. якщо Ви вже потрапили на Святу землю, то Ваш ранг вищий за решту слуг, навть якщо Ви сам слуга.

– Не розумю. Вище прислуги, але нижче аристократ?

– нижче учнв.
– додала лед Майя.
– Пзнше зрозумте. А зараз - не гайте часу!

Задумавшись над словами гувернантки, я вкотре подумав, що мен варто пзнше розпитати Кайю про свй ункальний статус.

Задумка лед Май була простою елегантною: лед Майя вдсила мене з дорученням, я спокйно працюю на ншй робот. Тобто я офцйно нби виконую наказ нашо гувернантки, а по факту - працюю на прокорм. В раз потреби ситуацю можна представити як будь-який з цих двох варантв. Звсно ми не мали б афшувати цей факт, але якщо адмнстрац не вистача власних робтникв, то вони можуть попросити аристократю, щоб т видлили на допомогу свох. А оскльки пан Лашура переклала обов'язки по господарству на лед Майю, то вона про це може навть не дзнатися. Втм, щоб зайвий раз не нариватися, з матку я виходив у майже точнй коп виданого мен костюму (трохи зменшив кльксть неподобства на ньому).

Пан Ханна, завдуюча господарством Академ, виявилася кремезною тткою. Я спочатку навть сплутав з мужиком, чому сприяв сильно потертий комбнезон.

– Ага, то це ти у нас Кейнс?

– Кей. Просто Кей.

– Байдуже. У нас не вистача персоналу, тому якогось певного мсця роботи у тебе не буде. Зараз вдправляю тебе до каменярв. Робочий одяг маш?

– Так.

– Тод добре. Пдеш в сад. Там на мсц уже розберешся.

Ну я й пшов. Пройшовши через парк я дстався до саду, оточеного невисоким декоративним парканом. Однак усю композицю псувала побита мозака на вхднй арц. Задача майстрв полягала в тому, що картинки на обох сторонах арки мають бути дзеркальними, а попереднй проект вони не знайшли зараз мусли вдновлювати його, використовуючи як зразок другу його половину. Для мене це була не проблема: знмок, графчний редактор, дзеркальне вдображення, синхронзувати зображення з маркерами на об'кт. Звсно ж робтники не будуть слухати якогось пдлтка, тому я виршив схитрувати.

Аби мене не прогнали одразу, я знову перетворився на молоду копю Мерсера. Ще клька штрихв, перед вами вже не пдлток, а молодий, хоча й дещо низькуватий майстер. Що, не схожий? Тод додамо стильну зачску, спецалст дизайну та ландшафтних робт - до ваших послуг! Мен б до цього образу ще стильн дзеркальн окуляри десь дстати, але навряд чи тут так роблять, а витрачати свй ресурс не хочу.

Майстрв уже попередили, що до них пдйде помчник, але вони не знали, хто це буде такий. Сказавши м розчистити мсце для роботи, я швидко накидав клька основних лнй, аби вони подумали, що я щось прораховую, почав потихеньку викладати картину. Добре, що в зображенн використовувалися лише 34 кольори, накше б робота затягнулася надовго, а так я навть без взора за годину виклав бльше половини зображення. Майстриням залишалося лише намазувати кожен шматочок мастикою, аби я одразу мг його поставити на потрбне мсце.

Знате, я вперше почав отримувати задоволення вд роботи! Оп! Сюди б ще якусь нормальну музику... Оп! Це вдчуття, коли тоб вже не треба нкуди поспшати, приймати важк ршення чи вдмовлятися вд свох попереднх досягнень заради наступного кроку - це дйсно примно. Оп! Я не розумю, як звичайн люди можуть не цнувати так моменти. Дякую за бутерброд! Оп! Не пдкажете, де тут багато органки? А водоросл? Оп! Все, робота виконана, вс задоволен, н в кого не болить голова!

– Слухай, не знаю як тебе звати...
– заговорила хня начальниця.