– Хба я дозволяла з кимось зв'язуватися? Ваш повноваження й дос не пдтверджен, а значить накази тут вддаю я!

– Ви забуватесь, пан Директор.
– процдила крзь зуби Рей.

– Н, це Ви забуватесь! Заявилися без попередження, робите вигляд, нби все навколо просто збг обставин! Я уже давно не врю у випадковост, тому запитаю ще раз: що тут вдбуваться? Не спшть вдповдати. Подумайте як слд.

– Ця нформаця Вам нчого не дасть.

– Навщо ж тод замовчувати вд мене?

– Як знате. Я Вас попереджала. Церква пдозрю, що з'явився ще один Посвячений.

– Звдки? Це хтось з ваших вдколовся?

– Н. Ус Посвячен, як я встигла переконатися, на свох мсцях. Це хтось стороннй.

– Значить Церква втрача позиц.
– директриса вирвнялася у крсл нарешт дозволила соб видихнути.
– Цього слд було очкувати.

– Ви задоволен такою вдповддю?

– Н, але бльшого вд тебе я все одно не почую. Це ж був вн - ваш небжчик?

– Ймоврно. Тло так не знайшли.

– Розбралися, що вн там робив?

– Н. Ми навть не знамо, на що вдреагували т пастки.

– Зрозумло. Що збирашся робити дал?

– Чекати нструкцй.

– Добре. Будемо вважати, що наша розмова закнчилася. Продовжимо, коли прибудуть тво колеги. Мс!
– гукнула Директриса в переговорну трубку, за мить в дверях кабнету завмерла секретарка.
– Проведи пан Рей у гостьов кмнати. пристав туди вартових, щоб з нашою гостею нчого не сталося.

Тут Рей було вже нчим крити. Без грамоти у не тут нема няких прав, Директриса легко могла посадити в карцер 'до встановлення обставин'. У порвнянн з ним домашнй арешт - це навть не серйозно. Двчина часто тут бувала, але щоразу дивувалася тому, наскльки затишною в порвнянн з храмами Церкви, виглядала Академя. Хотлося впасти прямо тут, або краще на газон, увбрати в себе тепло прогрто за день земл, вдихнути духмяний запах трав... Щоправда блаженний настрй трохи збивали крики з боку маткв, але це ж Академя - тут нколи не бува спокйно.

Кмната для гостей виявилася зовсм крихтною, але тут було головне - лжко! Звикнувши до життя в поход, Рей цнувала будь-як зручност. Так тепер вона збиралася як слд виспатися. Вже готуючись до сну, двчина почула наближення одн сво знайомо. Чуйка одразу ж закричала про близьк непримност в голов агента Церкви увмкнулася лише одна програма - ткати! Готуватися до втеч вже було нколи, тому Рей зробила те, що встигла: вдкрила вкно стрибнула в нчну темряву. Буквально секунду потому до кмнати уврвався фолетовий згусток позитиву.

– Рей, дорогень-ка... Рей?! Куди ви подли?!
– наставниця Мзайя вхопила вартову за шкибарку почала витрушувати з не вдповдь.

– Щой-но-бу-ла-тут!
– намагалася вдповдати бдолашна жнка в паузах мж струшуванням.

– куди ж вона по-твому зникла?! З другого поверху?!

– Вд-пус-тть-я-ма-ю-до-по-вс-ти-про-зник-нен-ня!

– Доповдай давай!
– Мзайя нарешт вдпустила свою жертву взялася оглядати кмнату.

Особливу увагу привернув залишений уткачкою одяг. Навряд чи вона ризикне показатись комусь на оч у такому вигляд. А значить... Можна трохи повеселитися! Як було задумано! Прихопивши одяг, наставниця швидко покинула примщення. нхто не помтив, як полегшено зтхнув силует у спднй сорочц у кущах пд вкном. Прекрасно знаючи характер наставниц Мзай, ц ходячо проблеми, Рей збиралася якомога довше уникати зустрч з нею. вдсутнсть одягу для цього - не перешкода. Все одно й тепер не можна нкому показуватися на оч.

Вискочивши з кущв, Рей швиденько перебгла газон повернула в бк порту. Треба було дстатися туди ранше, нж почнуть шукати, а потм уже буде простше загубитися серед працвникв.

Все йшло майже деально, доки неподалк не почулися уже знайом крики. Не маючи виходу, Рей була змушена видряпатися на дине достатньо густе дерево, аби не потрапити на оч невдомому. А поки вона влаштовувалася на глках, внизу почався справжнй безлад. Хтось невисокий явно дуже злий ганявся за цлою зграю коору, а нша зграя навпаки - наздоганяла його. Мисливець явно був не в соб, кидаючись в тваринок усе, що потрапляло пд руки, але не дозволяв жоднй з них наблизитися до нього. Грубий, хриплий голос унизу явно лаявся на незнайомй мов. Учениц так не говорять, а учнв ще в перший рк привчають до етикету. Хто ж це може бути?

Цей гамр не мг залишитися непомченим, уже через клька хвилин на шум прибгла парочка вартових. Невдомий порушник, керуючись тю ж логкою, що Рей, одним стрибком опинився на дерев. Одразу ж помтивши сусдку, вн ненадовго завмер, псля чого ще раз вд душ вилаявся. Двчин навть стало няково вд виплеснутих на не почуттв.

– Fucking rats!
– нарешт виплюнув останню фразу хлопець лише потм перевв подих.
– Ти хто така, що тут робиш?

– Сиджу.
– нейтрально вдповла Рей, уважно роздивляючись несподваного гостя.

Тако зустрч вона точно не чекала: жовто-чорний комбнезон, татуювання на обличч у вигляд вусв, блява чуприна... Це був той-самий навжений, якого вони виловили бля Болота! Тльки такий псих мг горизонтально (!) стояти на стовбур дерева. От тльки тод вн виглядав простше. Тепер же додалося бльше млких деталей. Сьогодн Рей вперше почула його голос, вн й... Не сподобався, якщо чесно. Його голос постйно тровся, нби клька людей говорять одночасно, та й акцент дуже рзав слух. Деяк слова хлопець вимовляв чтко й правильно, а нш перекручував настльки, що було майже неможливо щось розбрати. Але найбльше Рей не сподобалося його обличчя. Нби й нчого незвичного, але надто вже воно було... Вираженим. ось саме ця 'вираженсть' насторожувала двчину. Вона спробувала зафксувати в пам'ят ус головн риси, аби потм вдтворити портрет порушника - безрезультатно. Щойно вона зосереджувалася на чомусь одному, як усе мнялося. Зовсм тршки, але мнялося. Його обличчя н на секунду не залишалося статичним.