За час мо коротко роботи на Академю, я встиг набути деяко слави, тепер помж працвницями мало не анекдоти ходили про симпатичного слугу. Де вони в мен симпатичнсть побачили? Отримати вд них потрбн вдомост виявилося надзвичайно просто, хоча вже через пвгодини пшов слух, що я сватаюся до одн генально учениц.

Вах Ханл дйсно виправдову сво прзвище. Вах! Саме так про не вдгукувалися бльшсть наставникв. Будучи ровесницею Лашури, вона уже тягнула програму третього року! Мало того, вона ще й зумла засвтитися перед першими особами нших держав, запропонувати м якийсь свй винахд. Тльки тссс! Це великий секрет! Не секрет тльки те, що фнансують уже другий рк поспль, коло зацкавлених осб тльки збльшуться. Не в останню чергу - завдяки Лашур, яка перша помтила перспективну ученицю, тепер бере соб десять вдсоткв вд... Вд чого конкретно - нхто сказати не змг.

Стою я, значить, бля гуртожитку, чекаю на свою "двчину", а спиною аж вдчуваю десяток хижих поглядв. Навть комендантша час вд часу озиралася на мене, не кажучи вже про всх нших жителв. Ось дзвн на головнй башт вдбив кнець урокв, увесь простр заповнили двчата рзного вку. кожна друга погляда на тебе, як на можливий трофей, а кожна десята хоче з тобою познайомитися. Був би на мому мсц звичайний хлопець - клюнув би одразу. Але я ж бачу, що для них це просто спортивний нтерес, почуттями тут навть не пахне. Точнше пахне, але точно не почуттями. Не приведи мене BIOS жити в такому квтнику. Тльки кам'яна пика рятувала. Хоча, можливо х вдлякував погляд ввсектора? Я ж клька разв реально збирався пустити х на дослди. Хм, треба обмркувати...

– Привт Кейнс! А що ти тут робиш?
– нарешт пробилася крзь натовп винахдниця.

– Пан Вах Ханл.
– вклоняюсь, як того вимагають правила.
– Чекаю на Вас. Ви - знавець лицарв. Найкращий в Академ. Не вдмовитеся просвтити?

– Взагал то це заборонено...
– скривилася двчинка.
– А чому саме я?

– Пан Лашура сказала: "шукай оповдачв сам". Бльше нкого не знаю. Ви - дина знайома.
– показую рукою на оточуючих двчат, як ну зовсм випадково зупинилися поруч грють вуха.

– Що, так сказала?
– не поврила винахдниця, пдозрло на мене поглядаючи.

– Не зовсм. Це якщо коротко.

– Ось тепер врю.
– розслабилася двчинка, сама додумавши усе недосказане.
– Я б залюбки тоб допомогла, але давала клятву не розголошувати секрети лицарв стороннм. Ти ж навть не учень Академ.

– А загальн вдомост?

– Ну, хба що дуже загальн... Або навть...
– вона задумалася, дивлячись кудись у простр.
– Можна зробити простше. Ходмо!

Псля десяти хвилин бганини клькох вузьких коридорв ми вдрвалися вд переслдування опинились бля ворт Арени. Здаться за ними знаходиться ангар для лицарв. Я думав, що це буде якась екскурся, але Ханл потягнула мене дал, невдовз я потрапив у пдземн майстерн Академ. Справжнх лицарв тут не було, але уздовж стн на стапелях стояли два десятки тренувальних обладункв. Деяк були пошкоджен, деяк виглядали зовсм новими, а одного розбрали майже повнстю.

Вперше побачивши розбраний обладунок, я одразу ж увмкнув запис ус зовншньо сенсорики, аби потм мати змогу проаналзувати отриман дан. Вже зараз я мг сказати багато чого про будову цього механзма, та його вразлив мсця. Одразу ж кидалася в оч вдсутнсть рами, функцю виконував сам корпус. Конструкця була дуже легка навть на вигляд. Прямо при мен один з механкв руками зняв одну з рук, пробачте за каламбур. Навряд чи вона могла важити бльше десяти клограм, накше для цього були б яксь пристосування. А значить привд потрбен не такий вже й потужний. Окремо уваги заслуговували ноги машини. Ханл сказала, що це насправд не ноги, а глайдери. Не розумю, до чого тут планери? Скорш за все вона мала на уваз якийсь варант шасс, на кшталт повтряно подушки. На жаль продемонструвати х роботу зараз нхто не дозволить, але у мене записи дуел за участю Ханл. там добре видно, що пд "ногами" обладункв дйсно виднться якесь марево, наче гаряче повтря дрижить. А якщо збльшити зображення, то можна помтити, як пщинки земл пд лицарем утрамбовуються. Значить вони лтають, опираючись не на повтря, накше б глядачв там ослпило пском. Певно робочим тлом тут знову ж таки виступа тамничий ефр. Треба буде якось взяти зразки ц дивовижно речовини. Але то потм, зараз - технка!

Ханл розказувала швидко й по сут, але часто заглиблювалася у технчн особливост, бльшу частину слв з яких я не знав, доводилося повертати до реальност, або переводити тему на щось нше. Тому не дивно, що уже через годину я приблизно знав основн характеристики обладункв: висота - 2,4 м, ширина - 1,3 м маса порожнього - 70 кг, середня швидксть - 10 м/с, в повтр на витягнутй руц пднма до 30 кг, а стоячи на земл - майже 45, висота польоту - до одного метра, стрибки до чотирьох метрв вертикально вгору.

Я спробував розбратися у систем керування, але нчого конкретного сказати так не змг. На вигляд усе це бльше нагадувало гдравлку: так ж поршн та цилндри. Якщо я не помиляюся, то рука повторювала рухи джойстика, бльше схожого кермо велосипеда - з таким же ручним гальмом на кнц, теж увитий тоненькими шлангами, як вдходили вд кожного шарнру. Тут навть був слабкий зворотнй зв'язок, аби оператор мг вдчувати передане зусилля. Скорш за все тут в основ лежить програмування ефру на певну дю. Серцем механзму був великий компресор на спин обладунка. Вн закачував ефр у шланги та глайдери, беручи енергю з того ж таки ефру. Як на мене, це був би деальний екзоскелет для солдата: легкий, маневрений, простий , на вдмну вд лицарв, не обмежений у час плотування. Для керування няких особливих навикв не вимагаться. Просто залзаш, прив'язушся, береш в кожну руку по джойстику, засовуш ноги в стремена, тебе заводять вперед - на барикади! Звсно ж усе це за умови, що ти маш здбност. Недолк був лише один - без ефру вн н на що не здатен.

– Ну навщо була потрбна уся ця вистава?
– незадоволено поцкавилася Ханл, коли ми вже виходили з майстерн.

– Вистава?

– Ти ж без мене все прекрасно зрозумв. Навщо напрошувався?

– Розумю суть. Не знаю слв. Читати не вмю. Потрбен був наставник.
– здаться пора трохи змнити тему.
– Або наставниця.

– Ем...
– одразу зняковла двчинка, одразу ж втративши усю свою войовничсть.
– Ну, тод тоб треба було спочатку абетку вивчити... вже тод...

– Ваша допомога краща.
– ще трохи лестощв не завадить.
– Лашура правильно сказала.