– Напала з спини. Це правильно.

– Це суперечить кодексу лицарв!

– А чому напала?

– Бо зараз я не лицар! Зараз я дуже зла учениця, яка накрутить комусь... Ай-яй-яй!

Кайя вдстрибнула назад, пдтягуючи вдтоптану ногу. А не треба було взувати на тренування оцю пародю на сандал! Нехай я не виглядаю на сотню клограм, але це не означа, що у ншого суперника не буде шипв на пдошв. Якщо вона не засвоть цей урок - моя вра в не пдрветься. Хоча вчиться двчинка швидко. Не так як я, але дуже пристойно для людини. Основн удари у не вдпрацьован до автоматизму, достатньо ефективн, вже майже без отого нальоту ефектност, яким гршать учорашн курсанти. Треба тльки вибити з не усю навнсть, вдучити вд простоти, буде нормальний боць десанту. А стрляти скоро навчиться - це я гарантую.

– Це правильно.
– знову повертаюсь обличчям до не, продовжуючи розмову.
– Не будь лицарем завжди. Лицар, це спортсмен. Його стихя - чесний бй. знову помилка.

– В чому?
– вже зовсм без ентузазму запитала Кайя.

– Я стояв вдкритий. Спиною до тебе. Ти знову зупинилася.

– Ти не мг вдбити удар, якби....

– Знову кодекс лицарв?

– Угу.
– буркнула двчина, одразу зрозумвши промах.

– Я зрозумв. Вбили намертво. На рвн рефлексв.

– Угу.

– Погано. Буду вдучувати.
– опускаю ножа даю знак Кай, що вона може хвилину вддихатися.
– Сьогодн продовжимо заняття. Без змн. Але завтра - залучимо Лашуру.

– Навщо?

– Потрбен стимул. Сильнший за догми правила. Безпека королеви - пдйде.

– Що ти збирашся робити?
– з насторогою перепитала Кайя, мцнше стискаючи меч.

– Дам тоб завдання. Не пропустити ворога. Мене. За кожен промах - страждатиме Лашура. Спочатку не серйозно. З часом - сильнше.

– Не дозволю!
– Кайя одразу ж зрвалася на ноги й полетла на мене, розмахуючи мечем як вентилятором.

Так, я все ж зайнявся тренуванням Кай. По-перше, сьогодн перший з двох вихдних декади. Цлий день, коли можна зайнятися власними справами. По-друге, активне використання костюму прискорю його дозрвання, тим бльше, що мен залишилося зовсм трохи. По-трет, я й сам хотв уже трохи розм'ятися, попрацювати по спецальност. По-четверте, мене все ж зловили на слов, з самого ранку нагадали мен про це. А я не став вдмовлятися, щоб не забувати свй промах. Хай там що, а за сво помилки я вдповдаю сам, тльки перед собою. Тому краще визнати власний прорахунок, а нж потм проколотися на чомусь дйсно серйозному. Для мене це буде такий же урок, як для Кай.

– Ну от - зовсм нша справа!
– зрадв я цлому граду ударв, що обрушила на мене двчина.
– Цього я й добивався!

– То ти навмисне мене дражнив?!
– ще бльше розйшлася Кайя, одразу ж дозволивши пдловити пдсчкою ноги пд час чергового замаху.

– Я не дражнив. Я говорив серйозно. Як бачиш - пдхд виявився двим. знову помилка. Забула про оборону. Вддалася злост. Так неправильно.

Урок продовжився. Як би смшно це не звучало, але зараз я взяв на себе роль наставника. Не вчителя. Ми майже не розучували няких нових прийомв, окрм удару в пах (Кайя постйно червонла, коли виконувала його). Все, що мен було потрбно, це систематизувати отой набр навикв, який Кайя уже мала. У не вже давно мг бути власний стиль, але вона застосовувала однаков прийоми до двох рзних видв збро, зводячи ус сво старання нанвець. Адже прийоми роботи з дворучним мечем, яким був озброний лицар, та катаною, яка й дйсно пдходила, були абсолютно рзними. Дивно, що вона сама цього не ще зрозумла. А може справа тут не в нтелект, а у чомусь ншому? Так, щось я вдхилився вд початково теми. На чому я зупинився? Ага.

Я майже вдновився!!! Але головне навть не це, а повернення пам'ят! Не мо, з власними спогадами у мене все прекрасно, а пам'ят костюму! Усе, що я поназбирав за час свох пригод. Тут тоб трупери, енергетика, промисловсть, конструкцйн технолог... А вишенькою на цьому королвському торт була цла купа редакторв, за допомогою яких можна не тльки переглядати, а й редагувати образи, навть створювати сво власн! Слдом йшли ус верс прошивки наноботв, набори врусв, програми для операцйно системи , мо щастячко: Rammstein, Аря, Nightwish, головне - AC/DC! Життя набува сенсу! Зараз же йшло вдновлення якогось особливо великого архву, навть не пам'ятаю що в ньому. Не обйшлося без ложки дьогтю: бблотеки художньо лтератури вдновити не вдалося. Тобто я не зможу дзнатися, в який свт потрапив. Добре, що фльмотека збереглася - може хоч там знайду якусь пдказку.

Хай там як, а я дуже сумував за своми грашками. Навть уявити складно, як мен усього цього тут не вистачало. щойно завершилося встановлення редактора, я взявся полегшувати соб життя. Нанокостюм це прекрасна зброя, але лише тод, коли у нього засоби пдтримки. Якщо забрати навгацю, лтакв-розвдникв та тактичну мережу - вн перетвориться на просто круту броню з примочками, а ефективнсть бйця впаде вдвч. В ниншнх умовах навть це буде прекрасно, але навщо працювати у пвсили, якщо можна розвернутися на повну?

Перше, що мен необхдно, це розвдка. Спочатку я хотв пдрядити на цю роль звичайних труперв. Вони достатньо велик й сильн, аби натовкти пики рот солдат. Але ж як я маю х вирощувати? Створити ще одну нано-фабрику, значить привернути до себе увагу, а ростити в соб... Дуже смшно. Це ж не пстолет - просто так не вийде. В обох сенсах. До того ж з такими складними формами х някий камуфляж не прихова. це я ще не згадую про велику кльксть кнцвок, як у них постйно рухаються. Можливо саме тому цефи майже не використовували маскування для свох солдат, оскльки навть для просто людсько форми тла оптичне прикриття йшло на самснькй меж можливостей нанотехнки. Це я махлював, вкорочуючи вк носв, а от нш дв сторони планетарного конфлкту такого соб дозволити не могли. ось тепер я зткнувся з тими ж проблемами, що й вони, а без камуфляжу уся моя затя нчого не варта. Що ж робити?

Будемо думати логчно. У рол шпигунв можуть виступати дрони цефв, розставлен у потрбних мсцях. Я ще не забув свй прорахунок з нанореактором, коли мо творння враз вирахували. Тому габарити розвдникв не повинн перевищувати розмр тутешньо живност. Хто там у нас найбльший? Хба що коору. Н, так сильно врзати трупера не вийде. Треба щось зовсм нше. Можна було б обйтися класичними жучками, але х ще треба розставити, а шустати по всй Академ мен нхто не дасть. Та й камери були б набагато зручншими за жучки... Хм, жучки...