Мо думки перервав шум в однй з майстерень. Дивно, патрулв тут бути не повинно - це я роззнав в першу чергу, нший персонал зараз спить, а бродити серед ноч темними коридорами нормальна людина не буде. Себе до уваги не беру - я не людина. Що робити? Начхати! Роблю вигляд, нби нчого не помчаю, тихенько ду соб дал - може пронесе?

Не пронесло. причиною стала саме моя безшумнсть. Невдома особа, що переховувалася в однй з майстерень, теж орнтувалася на слух. Тому, щойно кроки охоронцв стихли, порушник вдчинив двер й вистрибнув в коридор. Прямо у мене за спиною. Фгура жноча, навть трохи двоча. Рухи впевнен, енергйн, майже безшумн, вдточен до автоматизму - значить вона тут явно не вперше. Саме тому в першу секунду вона й не зрозумла, що опинилася в коридор не одна. З глухим стуком дерев'яний кийок зустрчаться з мою потилицею, я розумю, що вдавати оглушеного вже пзно - дерев'яшка жалбно хруснула об череп, мало не переламавшись навпл, а невдома агресорша чкурнула повз мене дал по коридору, навть не подивившись на результат. Я навть на секунду завмер вд такого нахабства, але швидко отямився побг за порушницею, скидаючи маскування.

Наш коротенький забг закнчився якраз на середньому рвн порту. Тут знаходилися корабл аристократв. Мен треба було трохи вище, метрв на сорок, але ж я не мг оминути таку подю! В Академ вдбуваться щось цкаве, а я маю це прогнорувати? Та нколи! Ця особа явно йшла вд ангарв, а це територя суворого контролю. Шпигун? Тод я просто не маю права втрачати таке цнне джерело нформац! Ну зникне агент, що? Нхто ж нчого не дзнаться, на мене подумають в останню чергу, бо будуть шукати серед свох недругв, а я ще й слди ус замету - щоб бльше нервували.

Тим часом порушниця помтила погоню, виршила вдрватися. Забгши на один з причалв, вона зробила вигляд, що заходить на якийсь корабель. А коли добгла до протилежного борту - перемахнула на нший причал, до ншого корабля. А це добрих двадцять метрв! Доведеться пдграти й, ризикуючи власним нкогнто. Активую камуфляж, з розбгу стрибаю слдом за нею. Вже пдлтаючи помчаю тонку волоснь, на якй уткачка перелетла цю вдстань. Треба буде соб щось таке органзувати.

На третьому причал незнайомка озирнулася , не побачивши переслдування, повернулася на нормальну дорогу. Ось вн - прекрасний момент для взяття полоненого! Розганяючи системи НК, я пдходив все ближче до переслдувано, коли мен наперерз вискочила силова пдтримка. Сам би я зреагувати не встиг, але автоматика помтила небезпечний об'кт активувала режим форсажу, давши мен час на ухиляння.

Як вона мене помтила? Ага, у мене все ж злетв камуфляж. Тод зрозумло. Що ж, доведеться замсть одного полоненого обмежитися ншим. Навряд чи вн багато мен розкаже, та я не перебрливий. Мен зараз кожна крупинка нформац буде на вагу золота.

Це була жнка. Струнка, трохи вище середнього зросту, з прекрасною розтяжкою. вона була надзвичайно швидка. Звичайна людина на мому мсц уже була б трич мертва. А ця маха руками й ногами, наче вентилятор. Дуже знайомий вентилятор... Кайя? Н, вона нижча. Хто ще може мати так навики? Та уся Академя! Ну, не зовсм уся, але кандидатв надто багато. Що ще можна дзнатися? Перший же поставлений блок показав, що сили у не набагато бльше, нж у нормально людини. зразки тканин... Вона точно носить НК! Але чому неозброна? Зрозумвши, що побити мене не вдасться, вона виршила втекти, кинувши пд ноги димову шашку. Ага, так я тебе вдпустив! Не вимикаючи форсаж, я зриваюся в погоню розумю, що наздогнати навть з моми можливостями буде непросто. Так, я перевершую в сил та швидкост, але у мене тупо коротк ноги! завелика маса. Н, так дло не пде. Добре, що скоро я зможу поставити соб правильну прошивку, довести нарешт це тло до кондиц. А зараз час врубати камуфляж ловити язика!

Стрибаючи по ящиках та палубах пришвартованих кораблв, ми створювали гуркт, який привернув увагу людей. Вона теж це розумла, спробувала вдрватися по вертикал. Добре розгнавшись, вона вибрала дв висок паралельн стни стрибаючи мж ними, як Джек-Чан, видряпалася нагору. Мен так викрутаси були не потрбн й, попередньо присвши, я з силою вдштовхнувся вд земл. Сенсори вловили, як пд моми ступнями потрскалася бруквка, але я вже був в повтр на пвдороз до потрбно висоти. На жаль довжина нг тут мен все зпсувала, трохи не додавши мпульсу. Виставивши руки перед собою, я увгнав пальц мж цеглинами й одним рзким рухом подолав залишок вдстан. Перестрибнувши через парапет, я опинився бля одного з свтлових колодязв, як були рясно розкидан по територ Академ. Уткачка спробувала-було повторити свй маневр, вистрибнувши на дах найближчо будвл, але тут перевага була вже в мене. Я цлий день ткав вд учениць, дахи освов одними з перших. Тут черепиця майже не триматься, ставати на не було... Оп! Правильно - помилкою. А доки уткачка змагалася з черепицею у швидкост спуску, я вже чекав на не унизу. з ду-у-уже широкими й щирими обймами!

На жаль вона швидко це зрозумла в останнй момент встигла вдштовхнутися вд даху, перестрибуючи на терасу сусдньо будвл. Я про такий маневр не подумав, бо сам би не дострибнув, тому довелося брати курс на перехоплення й сподватися, що мен вдасться пдловити ще в повтр. Вона приземлилася ранше, й встигла знову розгнатися, але ж у мене була перевага у швидкост! На цй терас викладач часто обдають, тому тут було багато столикв з стльцями. Аби не гаяти часу, хапаю один з стльцв метаю його прямо по курсу. Не дивлячись, чи влучив, хапаю нший також метаю вперед. Судячи з гуркоту, я влучив обидва рази. Уткачка покотилася по земл, вперлася в стну й за секунду знову була на ногах, готова до двобою. Схоже я пдловив в момент пдготовки до стрибка, накше б не вдалося загнати у кут.

тут я помтив одну дуже непримну рч: мй оптичний камуфляж знову злетв! Добре, що пд час бйки костюм перейшов у Д-мод. Тому перед суперницею я постав у свому оригнальному вигляд. Мсячного сяйва, виявилося достатньо, щоб ми нормально розгледли одне одного. Вона виглядала як одягнута у чорне матове трико жнка, обличчя прикрите блою фарфоровою маскою, а оч ховалися за дзеркальними лнзами. я готовий був поклястися, що саме там знаходяться ус органи чуття! Я сенсорами вдчував, як вона обмацу мене поглядом перед черговою сутичкою. Тупий дизайн, але сенсорика мене вже зацкавила, адже вона якось вдслдковувала мене пд час погон, не зважаючи на камуфляж.

Все це тривало менше секунди, ось уже ми знову стикамося у двобо. Тепер я маю стотну перевагу в сил, а розгнан системи НК повнстю нвелюють рзницю в зрост, роз'днуючи суглоби тла й збльшуючи його габарити. Мен треба було лише вхопити , а дал вона вд мене уже нкуди не днеться. вона це розумла, усляко намагаючись розрвати дистанцю. В якийсь момент вона виршила повторити мй трюк, розбивши мен об голову стлець. Ха! А я взьму стл! атака не завдала мен няко шкоди, але вона знову скористалася одню з свох заготовок. Цього разу це був слпучий магнвий спалах, через який я на мить втратив з поля зору, вона цим скористалася, перейшовши у камуфляж. Поправка - у ПОВНИЙ камуфляж! Не знаю, як вона це зробила, але я повнстю втратив у всх дапазонах. Тому коли сенсори вловили рух повтря збоку, я метнув стл туди. Цього разу удар вийшов дйсно гарний. Стл розлетвся на шматки, а його цль вдлетла метрв на три, розваливши собою останнй стлець на терас. Увмкнувши щеплення пдошв з поверхнею, аби мене не збили з нг, я пдскочив до ворога й наступив йому на живт. Тепер вона вд мене уже не втече, якщо не хоче залишитися без кишок. Насолоджуючись моментом випускаю пазур прямо в не перед обличчям - позерство, але дуже добре пдкреслю мй ниншнй образ. Яким же було мо здивування, коли я побачив пд уламками не вткачку, а наставницю Мзайю! В нчнй близн!