– Що тут вдбуваться?!
– почувся голос якось наставниц.

– Не знаю.
– мтумо розгубленсть трохи розтягумо слова, накше не поврять.
– Йшов. Задумався. Вдарили. Отямився - вже лежать.

– Це неправда! Ми до нього не лзли! Вн сам...
– пискнула одна з особливо нахабних учениць.

– Сам? Напав?
– якось дуже пдозрло покосилася на мене наставниця, явно не довряючи верс учениць.
– Вас двох (пан Сеф до уваги не беру) вдгамселив якийсь слуга? Та ще й молодший за вас? Не врю.

– Але це правда! Ми...

– Так, це правда.
– перебив я ученицю, вдаючи селюка.
– Я просто йшов. Нкого не чпав.

– Тихо!
– гаркнула на нас наставниця, заплутавшись у показаннях.
– Слуга, допоможи м дстатися до лазарету! Дзнаюся, що по дороз знову поцапалися - всх вдправлю до золятора.

А все сталося наступним чином: тро двчат з старших класв захотли 'примкнути' мене до сво компан. Одна з них дочкою якось високо чиновниц, а дво нших нещодавно отримали статуси лицарв (перекачан двки - це страшно). вони виршили скористатися свом статусом. А коли я в гнор пройшов крзь хнй стрй, не вдповдаючи на запитання, вони виршили мене провчити ... НК, як вчора, прийняв перший удар на себе. Сприйнявши щойно видан нструкц на свй рахунок, вн спочатку спробував перейти у камуфляж - не вийшло. Спробував втекти, але вступив у якийсь клей, розлитий по бруквц. сталося те, що сталося: НК перейшов у бойовий режим. Одну нападницю приголубив долонею по потилиц так, що та поцлувала клумбу, а нша полетла через мою спину кудись вбк. Аристократка постраждала найменше, вона лише зловила свою лтаючу подругу. Я ж встиг повернутися на курс навть зробити клька крокв перш, нж щось збагнув. поки я усвдомлював щойно сконе, на шум прибг викладач. Зрозумло, що приклен до взуття камнц не дуже пдходять образу агресора, але й побиття учнв залишити без уваги наставниця не могла. Цкаво, що мен тепер за це буде?

Закинувши на плече любительку клумб, я пдхопив пд руки ншу й, гепаючи камнцями на ногах, рушив у напрямку лазарету.

Цивльна на плеч заворушилася спробувала мене вкусити за руку. Довелося легенько дати й в голову, щоб не буянила. Друга натяк зрозумла, не опиралася конвою. Третя щось намагалася погрожувати мен... Даремно. Я ж незграбний. Обернувся на звук, а вона уже лежить з вдбитком двочого черевика на обличч - певно зачепив непритомним тлом, коли розвертався. Ледве пднялася спробувала повторити, як я випадково спткнувся ми втрьох, мцно скрпленою докупи компаню повалилися на нашу аристократку. Псля такого важкого натяку пан рот уже не роззявляла до самого госпталю, а там уже й сантари... Точнше цлител прибгли й забрали поранених. На мене уваги не звернули, а просто почали пднмати решту персоналу. Певно згадали мй минулий взит, коли злягла половина Академ. Щось я надто часто став сюди навдуватися. Мен самому вже пора лкуватися, а я й дос цивльних на горбу тягаю.

До реч про здоров'я: якого ддька у мене не спрацював камуфляж? Рвень розгортання систем уже 99,6%, а значить вдхилень вд норми бути не повинно. Н, з цим тлом явно щось не в порядку. Я помняв клька носв, на жодному з них костюм так не глючило, як тут. Дилема. Якщо я дал так пригнчуватиму тло, то перетворюся на живий труп, в якийсь момент боти просто вдмовляться виконувати свою роботу непридатному середовищ. А якщо я цього робити не буду, то знову втрачу контроль над системами. Мен так скоро доведеться лягати в реанмацю. Та що там скоро - вже треба! А у мене ще й ресурси не заготовлен, тобто я знову буду мучитися вд нестач каталзатора. Значить перед лкуванням мен в будь-якому випадку доведеться виростити базу.

Та що ж це таке?! У мене складаться таке враження, нби щось не пуска мене до корабля - постйно виникають рзномантн обставини, мене вдволкають, змушують займатися чужими проблемами... Н, так дло не пде! Начхати на наслдки, але я туди доберуся! Прямо зараз, поки ще начальство не приперлося.

Камуфляж активувався вмить, без зайвих спецефектв. Ус системи працюють нормально. Тло також функцону, наскльки це ще можливо. Скидаю простий жучок, аби бути в курс подй. Швиденько вислизаю з лазарету, скидаю баласт у вигляд камнцв й мчу до вже знайомого свтлового колодязя. Це найближчий шлях до пристан, хоча я впевнений, що на ньому стоть сигналзаця - начхати! Наче на крилах пролтаю увесь зворотнй шлях опиняюся на стоянц кораблв. У зв'язку з нцидентом бльшсть кораблв згнали ближче один до одного, аби х було зручнше охороняти. Через секунду по велетенському примщенн порту розлтаться звук сирени - моя здогадка про сигналзацю виявилася врною. Стрибаю по вантажних контейнерах. Ось уже видно носову частину мо майбутньо мобльно бази. Все навколо заповнено людьми в рясах - напевно тутешня служба безпеки. Прослизнути повз них легко, от тльки тепер будь-як змни ландшафту на остров одразу помтять. Доведеться розгортати базу пд поверхнею, а термнал вивести назовн тльки псля початку ремонтних робт. Бльше нчого не забув?

Стоп! Що я роблю? Здаться мене знову перемкнуло. Якщо врити результатам дагностики, то з кожним днем органчний мозок все бльше переважа над синтетичним. Мене це не влаштову, а самостйно виправити ситуацю я не можу. Клька хвилин тому я роззлився без роздумв рвонув виконувати сво одномоментне бажання. Це дуже погано. А якби я роззлився на когось - пшов би влаштовувати рзню? Н, треба злзати з цього примхливого тла якомога швидше. Покласти його в капсулу, провести повне обстеження, зробити нарешт лоботомю стимулювати рст - дстало вже бгати коротуном. А щоб отримати капсулу, потрбна база. А щоб отримати базу, треба нарешт посадити зародок, що поверта мене до ниншньо ситуац. Хех, вдчуваю себе божевльним. Якщо подумати, то так воно : роздвоння особистост, шизофреня, яскраво виражен риси маняка... Хоча останн у мене було ранше.

Отже, я на позиц. Повнстю глушимо роботу видльно системи переходимо у бойовий режим. Тепер у мене пвтори хвилини чисто свдомост без почуттв, поки тло не почне руйнуватися. Ось ще одна причина змнити нося - надто мала витривалсть органзму. Камуфляж працю прекрасно, але для зниження ризику слд рухатися в тн. Тло напружене, готове дяти. Чую кваплив кроки одного з охоронцв. Проходить в метр вд мене, нчого не помтивши. Важлива деталь - вн постйно озирався поглядав на якийсь амулет. Можливо це ндикатор. Потрбно взяти для аналзу. Рзкий удар ребром долон в шию, оглушений клрик осда на землю. Ловлю його вдтягую в тнь. Амулет у форм хрестика поверх кола, важкий, на дотик нагаду металокерамку. На кнчиках хреста жовт капельки, одна з яких свтиться. Повернув амулет ншим боком, не знмаючи його з непритомного тла. Так - капельки з мого боку завжди свтяться. Свтяться слабо, майже непомтно. На секунду знмаю камуфляж ндикатор спалаху сяйвом. Значить амулет сприйма один з видв мого випромнювання. Можливо вн працю саме в тому дапазон, в якому вдбуваться живлення наноботв. Треба розбратися. Пзнше. Знмаю амулет. Нчого не сталося. Випромнювання вд артефакту теж нема, але з собою на вилазку брати невдомий предмет не ризикну - хто його зна, що ще туди могли запхати? Ховаю його в бруквц, в щлин мж камнням присипаю землею. Мсце запам'ятав, слдв не залишив. Можна вирушати. Дочекавшись, доки в радус десяти метрв нкого не буде, долаю вдстань до острову.

З моменту мого вдбуття тут майже нчого не змнилося. Велик уламки так залишилися лежати на поверхн. Визначаю мсце для виводу майбутнього термналу. Зародок бази вже розконсервовано переведено у автономний режим. Вдкриваю маску й випльовую в руку спралеподбну капсулу довжиною в десять сантиметрв. Через неправильну орнтацю капсули в процес виведення з органзму було пошкоджено стравохд та гортань. Рани несерйозн, роботи по вдновленню тканин розпочат. Пдходжу до мсця майбутнього розташування термналу. Знаходиться в центр клумби. Пдходить. Обережно проштовхую зародок в грунт. На пвметровй глибин наштовхуюсь на пористий матерал. Схожий на вулканчний шлак. Ймоврно саме з нього складаться бльша частина острову. Вкручую в нього зародок присипаю дрку землею. Слдв не залишив. Тепер слд забиратися звдси. Через клька хвилин капсула вдкриться наноботи почнуть розмножуватися й замняти матерал острову на сво структури. Якось певно форми я м не надавав, тому на стартовому етап база матиме павутиноподбну будову.