– Це ти теж збрав з пдручних матералв?
– обережно поцкавилася Кайя, коли робот рвонув з мсця, обсипавши двчину землею з-пд колс.

– Трупер це був. Так х називай.

– х?!
– вона витрщилася на мене.
– То вн такий не один?!

– Вн не один. Нас 52 мльйона...

– Скльки?!

– ...скоро буде.

– Та ну тебе!

Впймавши дрона, що уже клька хвилин висв над нами, я перекинув соб ус дан розвдки. Болото, як я й пдозрював, розкинулося срою кляксою на клька клометрв у вс боки й було густо вкрите туманом, крзь який стирчали поодинок руни будвель. Деяк збереглися довол непогано, нш ж розвалилися купами камння. З усх бокв болото було оточене густим лсом, який рзко обривався пщаним схилом. Якби ця аномаля була статична, узлсся було б бльш похиле заросле чагарниками. Тут же лс мав чткий кордон. Це могло означати, що туман час вд часу вдступа, даючи флор зайняти нове мсце, а потм знову розширються, поглинаючи усю органку. В одному мсц втер трохи здув туман, вдкривши темну поверхню т гидоти, що замняла тут воду. На нй виднлася брудна коричнева пна, яка клаптями йшла за водою й рясно облпила поодинок острвки суш. Дрон також замряв показники радовипромнювання. Як очкувалося, усе болото займало лише ту територю, яку покривали невидим електромагнтн генератори. Вони ж створювали перешкоди для радозв'язку, а у центр випромнювання було настльки сильним, що дрон навть не змг туди наблизитися. правильно зробив бо, судячи з результатв розвдки, тамтешн випромнювання дуже близьке до мкрохвильового, може спалити незахищену електронку.

Склавши дрона, я звернув свою увагу на небезпечний предмет, який став причиною мого походу. Тепер я пригадую, що колись щось таке вже бачив. Ще коли ловив капсулу з каталзатором. От тльки тод мене струмом не било. Чи било? Цлком можливо, що саме ц шоков мни й були причиною збов у робот НК. Як би це з собою забрати, щоб мене не довбануло?

– Кайя.

– Ну що ще?

– Накидку позичиш?

– Навщо?

– Побачиш.

Н слова не сказавши, Кайя витягнула з торби накидку й простягнула мен. Я ж у цей час витягував особливо товсту павутину, вкриваючи залишками силкону. В такому вигляд вона дуже нагадувала звичайну блу нитку, от тльки мцнсть була у клька разв вищою за сталь. Знову прив'язавши кшку, я метнув в пристрй. Кшка намертво впилася пазурами в поверхню кул, вдколовши значну частину оболонки, й оголивши стчасту арматуру всередин. Але скльки б я не смикав, куля навть не поворушилася. Хоча н, сенсори показують, що поворушилася. Точнше покрутилася навколо вертикально вс трохи менше, нж на один градус. Це означа, що у не якась основа, прихована пд пском. Ну як мен бути? Хм, а може слд смикнути в нший бк? Перекинувши волоснь через найвищу достатньо товсту глку, я починаю тягнути. Тепер вектор зусилля направлений трохи вище я бачу, що куля трошечки пднялася. Трохи посмикавши мотузку влво-вправо, я знову потягнув вгору. Так повторювалося ще клька разв, аж поки куля наполовину не вийшла з земл. Потм щось у нй обрвалося, трофей поповз до нас, залишивши псля себе недогризок кабеля, що стирчав з-пд земл - напевно це було живлення, оскльки бльше пристрй активност не проявляв. Втм, стирчав вн недовго, вже через клька хвилин вн розчинився в туман. Закутавши пристрй у накидку, я закинув соб на плече повернувся до Кай.

– Можемо ти.

– Ну що це таке ти вийняв?

– Сам хочу знати. Ти йдеш?
– Незадоволено щось буркнувши пд нс, Кайя попленталася за мною.
– Звдки накидку взяла?

– Сама зробила. Ще коли вчилася. Нам дали завдання заховатися так, щоб наставники впродовж доби нас не знайшли. Мж ншим тебе це теж чека, я дуже сподваюся, що ти зможеш...
– ага, значить виршила похвалитися.
– Ти куди зник? Ну добре-добре, ти зможеш заховатися. Задоволений? Вилзай-давай. Кейнс?

– Кей.
– кажу й на вушко.

– Кйя!
– двчина аж пдстрибнула вд переляку, умудрившись розвернутися в повтр й вихопити меч.
– Припини!

– А ти мене Кейнс припини називати. Просив же - просто Кей. Домовилися?

– Гр-р-р! Домовилися.
– деякий час ми йшли мовчки, але я бачив, що вона хотла запитати мене ще щось.

– Кажи вже.

– Що то була за тварюка в матку, про яку казала Лашура?
– ага, значить королева все ж проговорилася про збиральника.

– Один з помчникв мох то був.

– А звдки ти його узяв? чому ти був увесь в кров?
– незручн запитання.

– Павука того? Виростив я його. В тлах людських вирощувати х просто...

– Все! Замовкни! Не хочу бльше нчого знати!

Just as planned!

***

Церес Тайто був на меж. Учорашня нч, як виявилося, була лише прелюдю до справжнього кошмару. Його крутили, душили, тягали, викручували, потрошили... Здавалося це не закнчиться нколи. Але закнчилося. З того моменту хлопця немов пдмнили. Що б вн не робив, перед очима раз за разом поставали бридк рожево-металев силуети молюскв, а з голови няк не йшли думки, як йому пережити наступну нч. Навть Кей не ризикував до нього пдходити, хмуро поглядаючи з ншого кнця класу. Отямився вн лише тод, коли мало не пришпилив пером руку одного з однокалсникв. Той на свою голову захотв поцкавитися, чому хлопець перестав реагувати на глузування. Перо глибоко увйшло в стльницю якраз мж пальцями язикатого жартвника. Псля такого навть вдчайдушн задираки з острахом до нього наближалися. Хлопець шукав розрядки, але сьогодн на фзичних заняттях спарингв не провадили, роздратування всередин поступово росло, погрожуючи от-от зрвати дах. Кей це помтив одразу ж псля заняття потягнув Цереса подал вд учнв - вибивати з нього пил. У буквальному сенс. Сьогодн Тайто зрозумв, що значить бути тренувальною грушею. Дозволивши Цересу розм'ятися у рукопашному бою, вн запропонував перейти на тренувальн нож, псля чого показав майстер-клас: кружляючи навколо нього на божевльнй швидкост, наносячи удари запиленою паличкою, псля яко на темнй учнвськй форм залишалися слди 'порзв'. Новачок так вдходив агресивного однокласника, що той ще довго вддихувався, не здатний пднятися з земл. Подивившись на себе, Церес лише незадоволено кивнув на пропозицю потренуватися завтра, пшов у бблотеку - робити уроки. Йдучи до роздягальн Церес з похмурим задоволенням вдмтив, що до нього дйсно стали менше чплятися. Чи може вн цього просто цього не помтив?

Псля такого напруженого дня хлопець майже забув про свою нчну пригоду. Та достатньо було йому лише на хвилину змкнути оч, як крзь повко пробився потужний промнь свтла. Перекинувшись на нший бк, Церес гепнувся на пдлогу тльки тепер почув шум моря. Пдрвавшись на ноги, хлопець дико озирався, не врячи свом очам. Вн знову тут! Кошмар не закнчився!

Схопившись за голову вн завмер, повльно опустив погляд униз - одягу не було. Замсть нього тло вкривали чорн жорстк волокна з дивною шестикутною текстурою, повнстю повторюючи мускулатуру людини. Подекуди з-пд них виглядали гладк металев вставки, створюючи враження оголених ксток. Те ж саме стосувалося його кнцвок. Дивний костюм виглядав диним цлим, без будь-яко застбки, вдчувався як друга шкра, яка повнстю вкрила тло. Дискомфорт викликали лише надмрно роздут м'язи, як не давали до кнця згинати руки. Виникало враження, що усе тло нби склали з трохи витягнутих повтряних кульок - настльки великим був об'м джгутв.

Кмната, в якй вн опинився, колись явно була пдсобкою, заставлена рзномантними ящиками та запчастинами. Окремо стояв умивальник з маленьким дзеркальцем. Пдйшовши до нього, Церес спробував роздивитися сво обличчя, але побачив у вдображенн лише бездушну маску, за дзеркальним склом яко ховалися людськ оч. Спробувавши вилаятися, хлопець зробив ще одне вдкриття - в горлянку та нс йому була вставлен жорстк трубки, за допомогою яких вн зараз дихав, тобто вн не мг сказати н слова. Звикаючи до нових вдчуттв, хлопець зрозумв, що вн узагал не диха, як не дихав до цього моменту. Якщо попереднй власник костюму ходив так, то як же вн з ним розмовляв? Тут згадалися солдати у хмарочос, пдземне сховище, учорашнй вечр та його страшне закнчення. Виникло дуже багато питань. Де вн опинився? Що це був за незнайомець? Навщо вн дав йому свй костюм куди подвся потм? Вдповдей не було.

Блукаючи пляжем, Церес натикався на тла солдат, з якими ще вчора... Позавчора вдстрлював тварюк. Ось якраз одна з них лежить. 'Цеф-мисливець. Статус - мертвий. Озброння деактивоване.' - раптом вискочив перед очима напис, а силует молюска окреслився блим контуром. Та достатньо було повернути голову, як усе зникло. Шляхом спроб та помилок Церес зрозумв, що шолом вида нформацю лише про той об'кт, який знаходиться у центр поля зору. Вн навть побачив пд водою пляму потопленого корабля, яким вони збиралися покинути мсто.