Оглядаючи конструкцю, я помтив схвильований погляд Ханл, яка завмерла бля не до кнця вдкручено гайки, уважно спостергала за мною. Спокйно, без звично метушливост.

– Що?

– Скажи мен, Кейнс...

– Кей.
– вкотре поправляю .

– Кей, скажи мен, тльки чесно: мен можна довряти?

– Так.
– кажу й з кам'яним обличчям, а всередин хмурюся вд того, наскльки рзко змнилася поведнка двчинки.
– Чому питаш?

– Ти лицар...

– Н.
– знову перебиваю , але Ханл продовжу, нби нчого не сталося.

– Значить просто плот.
– констатувала вона, бездумно продовжуючи крутити гайки.
– Невже я дйсно схожа на дурепу?

– Не сказав би я так.

– Але думав.
– вона що, думки мо читати навчилася?
– Не опирайся, я знаю, що це так. Я вже давно зрозумла, чому Лашура залишила тебе. до мене приставила не просто так. Ти не думай, що я слпа й нчого не бачу. Все до цього йшло...

– Стоп!
– зупиняю , швидко закручую гайку в руках на мсце, доки кабна разом з нами не зрвалася донизу.
– Продовжуй.

– А який сенс продовжувати?!
– двчинка з криком метнула в мене ключем, але той зачепився за раму кабни й полетв у зовсм нший бк.
– Роби те, що мусиш. Тльки швидко.
– а у само такий вигляд, нби на ешафот ведуть.

– Не можу.
– треба зараз же збити з пантелику, поки вона не наробила дурниць.
– Ти викинула нструмент. Чим гайки тепер крутити? Руками?

– Досить знущатися над мною!!!

Ханл аж топнула ногою вд злост, але не втрималася на помост, й почала завалюватися назад. Довелося стрибати вперед крзь кабну й ловити двчинку, доки вона не впала. Так ми й завмерли: я стирчу з кабни, зачепившись ногами за раму за поясок тримаю Ханл. Сама ж вона висить над пррвою, впершись ногами у стапель, не ворушиться. Я аж руками вдчував пульс, настльки вона була переляканою. А падати тут далеко, метрв шсть, не менше. Розбитися - раз плюнути. Повльно затягую двчинку назад на настил сам вибираюся з кабни. Присдаю поруч оглядаю Ханл на наявнсть травм: руки трясуться, обличчя бле, зниц очей розширен. Схоже наша винахдниця боться висоти!

Я нчого не кажу й не роблю, просто сдаю на настил хитаю ногами, наче на якйсь лавц. Ханл деякий час дивиться на мене, пульс уповльнються, дихання вирвнються. В якийсь момент я помчаю, що вона розхитуться в такт мом ногам. В якийсь момент вона нахиляться надто далеко ... Я ледве встигаю зловити вдруге! Н, так дло не пде. Пдхопивши двчинку, перекидаю через плече й швидко з'жджаю по драбин вниз. Звдси вона вже точно не випаде. Хоча хто зна... Он - навть кров з носа пшла вд пережитого.

– То ти не будеш мене вбивати?
– раптом запитала вона мене.

– Н. А чому подумала ти так?

– Просто... Та н, це пусте. Давай повернемося до роботи.

– Не так швидко!
– нависаю, ловлю погляд трошки пдсвчую соб оч.
– Чому так думала ти?

розказала мен Ханл усю свою сторю.

Ханл провела сво дитинство у майстерн бля станкв, тому про свою обдаровансть вона знала завжди. Спостергаючи за обдарованими, як щодня прижджали запускати двигуни, вона навчилася керувати механзмами, головне - розумла принципи х роботи. Батьки не хотли вддавати на навчання, адже це було диним джерелом заробтку в хнй глушин. Тамниця протрималася клька рокв, аж поки один з обдарованих не застав за роботою не доповв губернатору. В той же день вдправили до Академ. Прямо посеред навчального року. Будучи вихованою на вулиц, двчинка одразу зрозумла, що на не чека в Академ. З нею сталося те ж саме, що з Цересом: спочатку жарти, потм глузування, а пд кнець вдверте цькування однокласниками. з Лашурою вона зткнулася випадково. Ханл тод була настльки перелякана присутнстю високо особи, що абсолютно не запам'ятала змст хньо розмови. Двчинка уже встигла наговорити купу дурниць думала, що й от-от прийде кнець. Отямилася вона лише тод, коли Лашура сказала, що зацкавилася проектами запросила до себе в маток на наступний день, аби докладнше з ними ознайомитися. от же ж який каламбур: няких проектв не було навть в проект. Ханл за одну нч довелося з нуля придумувати бодай щось, що могло зацкавити молоду тод ще принцесу. Афера вдалася з тих пр Ханл тльки те й робила, що думала-думала-думала, що ще можна запропонувати. Мех був останнм перспективним, дуже дорогим проектом. Для його створення потрбно було знати механку, цлу купу супутнх наук, бути обдарованим, головне - вмти правильно мислити. Проект розроблявся дуже довго, нод доводилося починати з нуля. На борту Су-Ван навть збереглися клька обладункв, на яких Ханл вдпрацьовувала технологю мобльно платформи для лицарв. двчинка абсолютно не була впевнена, що зможе його закнчити. Тим бльше, що тепер увага новоспечено королеви до не зросла в клька разв. А коли до не приставили такого хорошого мене, побоювання перейшли на новий рвень. Вона одразу побачила, що у мене значно бльший досвд роботи з механкою. Додайте сюди обставити мо появи на борту Су-Вана та явн замашки убивц, в голов двчинки одразу складаться картинка лквдатора, який наближаться до сво жертви, вивча , а потм...

Якось так вона соб все це уявляла. Я ж вислухав, зврився з показами полграфу, виршив...

– Ти тепер все й розкажеш?
– запитала Ханл, знову починаючи тремтти.

– Не розкажу за умови одн.

– Що ти хочеш?
– двчинка нахмурилася, але серцебиття потроху заспокоювалося.

– Даси мен нформацю усю про лицарв, доступ до цих двох.
– я вказав на мехи.

– Навщо це тоб?

– Не мен - тоб це треба. Мене процес сам цкавить. результат кнцевий - трошки.

– Згода!

– Стояти! Вд мастила обличчя витри. Вдруге не варто королеву лякати.

– Ой!

Ось так! Тепер вона сама принесе мен усе потрбне! А довести до кондиц саморобки - не так уже й складно.

Але це не горить, часу ще вдосталь. Закнчити проект я можу сам, а скоро в мому розпорядженн буде ще й парочка труперв - тод мен навть особисто присутност не знадобиться. Зараз же слд сконцентруватися на отриманн полтично нформац. Аналтичний центр бази сьогодн завершив сво розгортання почав складати нову базу даних по всх доступних темах, як тльки потрапляють в його поле зору. Уже зараз я отримав свордний аналог Вкпед по дуже багатьох невдомих ранше фактах явищах. Наприклад у вкладц 'Розумн раси' я наткнувся на один дуже цкавий факт: ще нхто й нколи не бачив ельфв рано вранц й пзно увечер. Чому так - нхто не зна. Вони зникають без усляких пояснень, кидають свою роботу й ховаються у свох поселеннях. Найбльш поширений мф стверджу, що будь-який ельф, що в цей момент опиниться пд сонцем - помре, розвться попелом, наче мфчний вампр. тако корисно нформац було просто море, кожно хвилини ставало ще бльше! Шкода лишень, що про от аномальн болота няко нформац мен не трапилося. Взагал! це дуже дивно. Я не врю, що учн нколи не вибиралися за меж територ академ. Хай там як, а струмочок нформац поступово перетворювався на повноводну рчку, спайбот невпинно розкидав все нов й нов жучки, а в ключових точках навть розставлялися камери. Не шпигунськ, а простеньк веб-камери у корпус павучка. Хм, щось я останнм часом став арахнофлом. Вже зараз кльксть отримано нформац перевалила за усяк розумн меж, для обробки мен довелося видлити частину процесорних потужностей бази в окремий модуль, який я охрестив 'Аналтиком'. Вн же доповнив мо власн процесорн потужност, а завдяки вухам та камерам у потрбних кабнетах - допомагав мому перекладачу швидше набирати статистику розробляти мовну матрицю. Завдяки такому комбнованому пдходу я вже мг бльш-менш нормально говорити, навть трохи читати... Я спокйний. Тому наступним етапом розвдки буде повний перебр бблотеки перенесення в цифровий вигляд... Я все ще спокйний! Зараз же Аналтик займався з'ясуванням полтично ситуац у свт та збиранням тактичних даних, як можуть мен знадобитися у найближчому майбутньому.

перший улов не забарився! Я зумв точно вирахувати того ган... Того 'редиску', що хотв мене зарубати на корабл. Аналтик порвняв кольори й комплекцю його лицаря, його вимову, рухи, манери та багато нших факторв, з ймоврнстю 96% вказав на винуватця. Навть бльше - я отримав повний список його контактв навть хн найближч плани! Я вже почав-було планувати помсту, однак мен вистачило терпння дочитати збрану нформацю до кнця, ось тут почалися проблеми.

Маст Дагмайр - той-самий нмець, на якого заглядаться Кайя - виявився ватажком якось секретно органзац, яка поступово набира соб прибчникв серед чоловчо частини Академ. найприкрше те, що у них висок покровител та меценати, такий-соб Орден. За нших обставин мене це навряд чи зупинило б, але вони явно готувалися до чогось серйозного. Серйозного настльки, що не побоялися вдкрито атакувати саму королеву Лашуру Ерс Шатерей. Фактично це було оголошенням вйни, от тльки органзаця ця була надто тамною, аби хтось змг вийти на слд. Кайя з Лашурою були одними з небагатьох, хто взагал знав про снування.