плет!

Опершись спиною на перила, Муся дивилася на

І лагідно посміхнувся до необізнаної панянки:

вікна пароплаву.

— Так, голубонько, так. З палуби в море. І призем-

За скляними стінами салону поетеса Зінаїда зно-

лився туди ж — на палубу!

ву щось яро декламувала. Її рухи були схожі на рухи

— Цирковий трюк… — пробурмотів купець, збира-

хижого, до того ще й пораненого птаха. Макабрич-

ючи карти.

на жінка!

— Помиляєтесь, пане Кривошапко, — сказав про-

Муся повільно пішла уздовж довгої палуби, зази-

мисловець. — Не трюк, а військова техніка майбут-

раючи в інші віконця.

нього. До речі, панове, мене сам государ викликав, У залі, що розташовувався поруч із салоном, ре-

мовляв, на моєму заводі будуть випускати саме такі

жисер з оператором крутили нову фільму. У тьмяній

крейсери — нового зразка. Зі злітним покриттям.

темряві на білому екрані заламувала руки Віра Хо-

Муся сильніше вчепилася в плече Олексія й округ-

лодна.

лила очі:

Спалахи світла вихоплювали з тьмяної темряви об-

— Ох, невже можливі такі аероплани і кораблі?!

личчя панянок, залиті сльозами.

— Звісно, — кивнув князь. — Аероплани з бомба-

За не дуже добре завішеним шторами віконцем

ми на борту!

«пароплавної цирульні» мосьє Очінь голив капітана…

160

161

Муся посміхнулася: бідний, немає у нього іншого

І — думка промайнула крамольна.

часу на таку важливу справу.

Така, яку і домислювати лячно, не те що хоч колись

За віконцем кухні офіціант доїдав прямо з таці

озвучити: знайти і… знищити!

шматок торта, запиваючи його шампанським із

Адже скільки смертей і страждань приносить зброя!

пляшки…

А її, нової, все більше і більше. Працюють над нею

…Два силуети злилися в поцілунку. Муся погано

вчені, інженери, механіки. Працюють, не замислюю-

роздивилася, хто це був, адже фіранку одразу ж і за-

чись, що тією працею будуть примножувати смерть

смикнули.

на всій землі!

Муся вирішила обійти всю палубу з кінця в кінець.

Працюють, збагачують тих, хто від війни матиме

Йшла і думала про…

зиск. Навіть той же купець Кривошапко, що буде ви-

Звісно, жодної думки про напарника у неї і виник-

роблятиме мило.

нути не могло!

Дивно, думає Муся, мило і лайнери зі злітним май-

І про те, як він блискавично впорався зі шпагою —

данчиком — як це поєднується?!

немов який-небудь Д’Артаньян з роману мсьє Дю-

А виявилося, досить просто.

ма-старшого, а волосся так гарно розлетілося дов-

Мило, сіль, сірники і… новітні аероплани з гарма-

кола обличчя, немов у Фанфан-тюльпана, і жоден

тами — одного поля ягідки: поля бою.

м’яз не ворухнувся на обличчі, коли він поставив

І навіть якщо ця техніка, креслення якої вони

чарку на стіл: «Як і обіцяв, — останню, люба!»

шукають, послужить на користь імперії, то… чи по-

І про те, як оксамитовим баритоном процитував

служить імперія на користь тим, кого пошле на

щось дивне, романтичне, в унісон з прекрасною ма-

смерть?

ляркою мадам Такіхасі.

Чи не затьмарить їм мозок фальшивими гасла-

І про те, як узяв її під лікоть, а вона очі долу опус-

ми? Чи не зробить звичайним гарматним м’ясом

тила, ця манірна пані, фі!

заради своїх — імперських — амбіцій?!

Ні про що таке Муся не думала!

А скільки зрадників наплодить!

Дзуськи!

Скільки засліплених тими гаслами невігласів!

А думала Муся про почуте за картярським столом.

Скільки тих монстрів, що їх місіс Мері Шеллі «фран-

І про те, що людство поволі втрачає розум, якщо

кенштейнами» назвала!

готує такі от машини для знищення собі подібних.

Ох, знайти б і знищити!

І цілком вірила в те, що такі літаки й такі лайне-