пароплав.

в долоні.

— Чому радіють? — бурмотів оператор, перехилив-

Муся сердито засопіла.

шись через перила і тримаючи себе за горло, до яко-

А між іншим подумала, що… Що ця сцена була…

го підступала нудота. — Дідько б їх усіх забрав!

була непристойна.

Проте режисер натхненно дивився на чорну воду,

Точніше — прекрасна і непристойна, ніби справж-

в якій хиталися зірки, і збуджено розмахував руками.

ній поцілунок.

— От би зняти таку фільму! Про грандіозну ката-

Хотіла зробити зауваження «непутящому чоловіко-

строфу! Ну тільки уяви собі: ніч… лайнер… У залі —

ві». А що? Має право!

танці-шманці. І раптом — айсберг! Велетенський та-

Але нічого не встигла промовити, як пароплав до-

кий! Усім кришка! Лайнер — в рапіді! — уходить під

бряче гойднуло.

воду! Лишаються двоє… Закоханих! Він — бідний

З ломберного столика посипалися карти, дами хит-

художник, вона…

нулися, немов квіти у вазоні, що падав зі столу.

— …вся зелена… — прохрипів нещасний опе-

— Усе в порядку, панове! — вигукнув капітан. —

ратор, звільняючись прямо в море від нещодавньої

Входимо у море! Тимчасові незручності…

вечері.

— Море! Море! — ожила зала.

До речі, за його зразком цю нечемну й неаристо-

— Море, панове!

кратичну дію повторили інші присутні. Навіть поете-

— А ми не потонемо?

са Зінаїда затулила червоні вуста краєм шифоново-

— Гайда на палубу!

го коміра.

Частина публіки посунула до своїх кают, тримаю-

— Шановні гості! — прокричав у рупор капітан. —

чись за стіни і одне за одного.

Прошу всіх відійти від лівого борту і повернутися

Половина сміливців повалили у прочинені від кач-

до зали!

ки двері салону.

Качка стишилася.

Муся й Олексій опинилися серед останніх.

Небо і вода знову замерехтіли вогниками й зірками.

Причому Муся з гнівом побачила, як її «наречений»

Посміюючись і наступаючи на шлейфи дам, гості

другою рукою підтримує під ліктик прекрасну Ванду.

поквапились зайти до затишного салону.

І — вирвала свою руку з його!

* * *

Публіка висипала з дверей салону на лівий бік па-

луби, мов горіхи.

— Я банкую, панове!

На дамах тріпотіли шалики.

— Я — пас!

Сміх, оплески і вигуки заполонили тишу водного

Картярі, незважаючи на качку, так і не вийшли з-за

простору.

свого столу.

158

159

Море морем, а гроші й азарт іще ніхто не відміняв!

— Який жах! — знову вигукнула Муся і звернулася

Муся потягла Олексія до ломберного столика.

до Олексія: — Любий, не грай більше. Тобі сьогодні

Той із задоволенням присів на вільний стілець.

не поталанить!

Муся поклала руку на його плече: не вистачало,

Олексій, зображаючи незадоволення, скинув її ру-

щоби її напарник програв тут свій останній костюм зі

ки зі свого плеча:

шкарпетками на додачу!

— Йди-но до дам, люба! І не говори під руку!

— Фальшренонс! — повідомив князь і, продовжу-

Чоловіки з розумінням захитали головами.

ючи розмову, повів так: — Так ось… Про що я гово-

Муся ображено відійшла.

рив? Ага. Так ось цей Юджин Ілай, американець, ще

А шкода!

два роки тому здійснив злет із палуби крейсера «Бір-

Адже вона могла б побачити, як її напарник повіль-

мінгем»…

но виклав на зелене сукно чотири тузи…

— Бути того не може! — вигукнула Муся, чим при-

* * *

вернула до себе увагу поважного чоловічого товари-

ства. — Прямо посеред моря? Він же міг впасти і по-

Муся вийшла на палубу.

тонути!

Як написали б у романах, там «ніч вступала у свої

— Розкриваюсь! — сказав купець.

права».

— Прошу, прошу… — промугикав князь. — Три-

Качка стишилась. Палуба була порожньою.