Маруся Богуславка
вернуться

Кулиш Пантелеймон Александрович
Шрифт:
Чабан до­бутків папських Обор­ницький, Гладенький, чис­то го­ле­ний, блис­ку­чий, Ізвивстий ота­ман єзуїтський, Під язи­ком хо­ває яд га­дю­чий І кра­деться до сон­ної ота­ри У за­го­родь, у Лав­ру чу­дот­вор­ну, Де наші пред­ки сотні літ ку­ня­ли Під гук ірмосів, кон­даків, трез­во­ну, Знайшовши в них собі від пек­ла обо­ро­ну.
V
Тихенько кра­деться ота­ман єзуїтський, Мов чо­бо­том проміж яєць сту­пає, Дарма, що з ним вельмож­ний пан Брольницький [76] Як півень, вго­ру но­са за­ди­рає, Як хи­жий раріг, зир­кає очи­ма, Сап'янцями скри­пить, в підко­ви кре­ше, Пишається ши­ро­ки­ми пле­чи­ма, Перснями бо­ро­ду-ло­па­ту че­ше І про свій древній рід за кож­ним сло­вом бре­ше.
VI

76

– Оборницький - Під цим прізвищем в історії України відомий польський ксьондз, очевидець подій 20-х років XVII ст. на Україні. Під враженням маси озброєного «хлопства» гетьмана Бородавки і бурхливої атмосфери козацької ради, він писав: «Треба боятись, якби не дійшло до повстання, до селянської війни. Дуже вже вони розійшлися тут, побачивши себе в такім зборі й силі. […] Боронь, Боже, тутешніх католиків |панів] […] їм нікуди буде тікати… Все живе піднялося в козацтво» (Історія Української РСР).

І ри­ба не­ма­ла сей пан Брольницький: За ним шля­хет­ний по­чет вис­ту­пає Він, каш­те­лян і рай­ця ко­ролівський, Послом чен­цям се­бе тут об'являє. Ведуть пос­ла в тра­пе­зу і ме­да­ми, Ще з Ту­ровських пив­ниць, гос­тей ша­ну­ють [77] Бо, хоть Потія виг­на­ли ки­ями, [78] А ко­ро­леві все-та­ки гол­ду­ють І хо­чуть зна­ти, що від реч­ни­ка по­чу­ють.

77

– Тур був козакуватий архімандрита Печерської лаври: не попустив її унітові-митрополитові Потієві.

78

– Іпатій Потій (1541-1613)- уніатський митрополит (1600-1613), один із засновників греко-католицької (уніатської) церкви на Україні, активний учасник Брестського собору 1596 р. У 1595 р. разом із луцьким єпископом К. Терлецьким при підтримці ряду інших історичних осіб почав переговори з польським королем Сигізмундом III і папою про унію православної церкви з католицькою. Автор ряду полемічних творів, спрямованих проти православної церкви і протестантства. Заснував греко-католицьку колегію у Вільні й греко-католицьку школу в Бресті. В даному випадку йдеться про призначення королем у 1599 р. Потія архімандритом Києво-Печерської лаври, куди він не був допущений міщанами й козаками.

VII
«Се, ма­буть, Рутсько­му, [79] так як Потію, Дає ко­роль чу­же доб­ро й над­баннє… Та є в нас чим йо­го тур­ну­ти в шию І ни­зо­ве ку­пи­ти ота­маннє. Святі отці пе­чорські та Ус­пеннє, [80] Наш древній об­раз, тем­ний, чу­дот­вор­ний, Не през­рять на­шо­го до них мо­лен­ня, Коли б ізнов на нас прий­шов день чор­ний… Втікатимеш од нас, ву­жа­ко ти про­вор­ний!»

79

– Рутський Веніамін (Йосип) (1574-1637) - київський уніатський митрополит з 1613 до 1637 pp. У 1628 p. провів реформу василіян, установивши центральну управу чину.

80

– Успеннє - Тобто Успення Божої Матері. Після вознесения на небо Ісуса Христа його мати постійно перебувала у пості і молитві з надією побачити сина. День її смерті був призначений самим Богом. Її тіло поховали поблизу Єрусалима в Гефсиманії. На третій день, коли апостол Хома підійшов до гробу, тіла її вже там не було. Церква вірить, що Матір Божу взято на небо. Саме свято Успення відоме з часів раннього християнства. Святкується 15 серпня за ст. ст. Йому передує двотижневий успенський піст.

VIII
Так по­шеп­том ченці ксьондза віта­ють, Що справді, мов той вуж, між ни­ми в'ється… До нього повні куб­ки ви­хи­ля­ють. Він, мов сріблом дзве­нить, сміється… «Се мій реч­ник, - про­мо­вив пан Брольницький, - Бо я по­сольських прав не ро­зумію. Я каш­те­лян і рай­ця ко­ролівський, Но ра­яти в обозі тільки вмію, А в спра­вах по­тай­них ту­ма­ном ту­манію.
ІХ
Хоч мій отець на По­лоцькім вла­дицтві Давно мені нагрів був місце теп­ле, Та ні, не­хай в цер­ков­но­му дідицтві Кунцевич [81] в дзво­ни дзво­нить, в би­ло клеп­ле; А я ме­чем во­лю собі дзво­ни­ти, Як славні пра­щу­ри мої дзво­ни­ли, Що за­мок наш, Брольник Ве­ли­кий, Від Ба­тия [82] над мо­рем бо­ро­ни­ли І флот йо­го з гар­мат роз­би­ли й по­то­пи­ли».
–

81

– Кунцевич Йосафат (Іван) (1580 - 1623) - релігійний діяч, активний захисник і прихильник унії. Ставши в 1618 р. архієпископом полоцьким, домігся підпорядкування своїй владі всіх православних церков і монастирів. У листопаді 1623 р. православні жителі Вітебська напали на його будинок і убили Кунцевича, а труп кинули в Двіну. Похований в Полоцьку. Папа Пій ІХ у 1867 р. зарахував Кунцевича до святих, проголосивши його патроном для Русі і Польщі.

82

– Батий (Бату, Саїн-хан; 1208-1255) - монгольський хан і полководець, онук Чінгізхана. В 1236-1243 pp. здійснив похід до Східної та Центральної Європи. В 1239 p. зруйнував Переяслав і Чернігів, 1240 p.- Київ. З 1243 р. хан Золотої Орди.

Х
«Оце ж то й го­ре, що місця в вас гріють На всі вла­дицт­ва та й архіманд­ритст­ва І всо­биці між Рус­сю й Рус­сю сіють По хи­жо­му на­ка­зу єзуїтства», - Так відка­зав пос­лові Пле­те­не­цький, [83] Колись юр­кий мар­ша­лок повіто­вий, Тепер свя­тий архіманд­рит Пе­чорський, До бою за своє доб­ро го­то­вий, Як се по­ка­зує й покій йо­го сто­ло­вий.

83

– Плетенецький Єлисей Михайлович (1554 - 1624) - український церковний культурний і громадський діяч. З 1599 p. архімандрит Києво-Печерської лаври, повернув лаврі земельні володіння, відібрані польською владою. Відкрив Києво-Печерську друкарню (1615) і надрукував 11 видань. Брав участь у церковному соборі 1596 p. у Бресті, де виступав проти унїї.

XI
Скрізь по стінах Тра­пез­ної світлиці Під скле­пом ста­росвітської будівлі Пищалі се­мип'ядні, гаківниці, Луки, са­гай­да­ки, шаблі висіли. Бо й Тур-архіманд­рит [84] хо­див вой­ною З ко­зацт­вом гро­шо­вим в Лит­ву шу­ка­ти Печорського над­бан­ня, і свя­тою Підмогою Пре­чис­та Бо­жа Ма­ти Дала йо­му доб­ро своє в ляхів од­ня­ти.

84

– Тур Никифор (?-1599) - архімандрит Києво-Печерської лаври з 1593 p. Один із активних противників Брестської унії в 1596 p.