Шрифт:
XXXVII
Брав із собою образи чудовні, І мощі, і ченців старих, побожних, І ризи, й антиминси напрестольні, Як ліки проти помислів тривожних. І два коші, слов'янський і латинський, Усяк по-свойому Всевишнього благали: «Те Deum», [94]– хір гримів у полі римський, «Тебе, ми Бога хвалим», - ви співали, А спільні вороги суміли й трепетали…» - 94
– Католицький церковний спів, що виконується як вдячний Богові; молебень (лат.).
– Ред.
XXXVIII
«Отим-то й ба!– озвався тут старенький Чернець, строитель «царственної» Лаври. Вже впоравсь коло кубка, був п'яненький, Не добачав гаразд і в окуляри.
– Те Deum ваше нас переспівало: Було воно, мабуть, аж геть ротате, Що всю Острожчину мов поковтало, - Усі хліби духовні, всі палати, А нам зоставило мужичі тільки хати.
XXXIX
Колись з Острога, [95] з Дубного, [96] з Заслава [97] До Лаври панські їздили ридвани, І се була їй і користь, і слава, Що йшли возів за ними каравани. Колись ченцям червінцями платили За панахиди та сороковусти, Що над мощами шляхтичам служили. Тепер панів чортма; печери пусті: Одна мужва сопе, налопавшись капусти. 95
– Острог - місто в Рівненській області на р. Вілії, відоме з 1100 р., значний національно-культурний центр.
96
– Дубно - місто в Рівненській області на р. Ікві, відоме з 1100 р.
97
– Заслав - місто на Волині на р. Горині. Колись називався Ізяславлем, відоме з 1127 р.
XL
А козаки ховаються з грошима, Акафістів не вельми-то бажають. Їм не сверблять гріхи їх за вушима: Своє й чуже байдужно пропивають. Про церкву рідко хто з них спогадає Після музик, танців та погулянки, Да й сей до нас на прощу прибуває, Однісши гріш останній до шинкарки… Не з розкоші козак і шляхту обдирає. XLI
Це все Те Deum ваше наробило, Пекельне слово, мов огонь жеруще… Із Русі щедрої воно нам породило Перевертнів запеклих кодло злюще. Воно й під князя Василя наклало [98] Чужих яєць, мов під дурну сідуху, В його синів і дочок надихало Латинського ненавидного духу, Труїло бідну Русь, як необачну муху. 98
– Князем Василем звано Костянтина Василя Костянтиновича Острозького.
XLII
З Заслава й Острога зробило двері, Щоб ними провести до нас латинство, Гидкі, безбожні, ідольські химери І підгорнути Русь під єзуїтство. Один ще тільки хліб зіставсь духовний, - Ви хочете й його в ченців одняти, Щоб в унії диявольській церковній Одступникам стольці пороздавати І серед Лаври в нас Те Deum заспівати!» XLIII
Погладив голі щоки Оборницький: Се був умовлений знак. Догадався Гербований попихач єзуїтський І, кубком стукнувши, за шаблю взявся. Рече: «Вельможний пане Плетенецький! Се королеві ганьба і всій шляхті, Що так перед послом язик чернецький Розляпавсь у твоїй чесній палаті, Мов перед хлопами у простій хлопській хаті.–
XLIV
І вдаривши себе в пацерні груди, - Клянусь моїми предками, мій пане, Котрим ніхто не завдавав огуди, Се привітаннє в вас гостей погане! Коли б його не ряса закривала, Сього ченця старого і п'яного, Моя б шляхетська шабля так скарала, Що і до суду б не забув суда страшного… Чи в вас в монастирі таких буяків много?» -