– Нчого. Я якраз шукала тебе. Щось дзналася про Блого?

– Похвалитися нчим.
– зтхнула двчинка.
– Ус детал стандартн, схвален церквою. Модифкацй також не знайшлося...

– Тобто вся його сила лише в плот?
– констатувала королева, поглядаючи на клтку, що виднлася з майже протилежного кнця острову.

– Еге ж. Добре що вн утк. Я б не хотла ще раз з ним зустртися. Знате Ваша Величнсть, двчата розпускають слухи, що цей хлопець той плот...

– Якого спецально виставили вам на показ.
– закнчила за не червона наче буряк Лашура, вдрвавшись вд окуляру труби.

– Так, я теж вважаю, що це дурня. Скорш за все вн звичайни шпигун. Але ж погодьтеся, що вн такий симпатичний... Симпатичний же?

– Мс Ханл! Як ви розмовляте з Величнстю?!
– обурилася поведнкою механчки лед Майя.

– Нчого.
– заспокола королева, знову повернувшись до двчинки.
– Принаймн ще можна зрозумти, на вдмну вд декого... О, Кайя, ти якраз вчасно! Вдалося щось витягнути з нього?

– Нчого. Вда, що не зна мови.

– Погано. скльки ще триватиме ремонт?

– Ну, старого лицаря ще можна вдновити, якщо використати частини з ншого. А от тоб, Кайя, доведеться шукати нового коника.

– Зрозумло. Значить у нас зараз два боздатних лицаря.

– Два? Що Ви мате на уваз?
– закрутила головою Кайя, нчого не розумючи.
– Що за другий лицар?

– Ой, зовсм забула тоб сказати, Кайя. ди в ангар зустрчати нашу гостю - вона скоро ма прилетти. А ти, Ханл, покажи мен ту штуку, що так налякала Синього.

– Так Ваша Величносте!

Залишившись сама на майданчику, Кайя пдйшла до труби й просто з цкавост зазирнула туди, псля чого одразу ж вдскочила, наче ошпарена - хлопець так стояв у тй же поз, що вона його залишила, в трубу було дуже добре видно... Скрутивши об'ктив, щоб бльше нхто не дивився на це неподобство, Кайя побгла в ангар - зустрчати тамниче пдкрплення. Деяк здогади у не вже були, але остаточно х пдкрпив вигляд фолетового лицаря з пишною гривою, що залетв у галерею й поставивши велику рушницю в прамду елегантно прнув у кокон яйця. На пам'ят так себе могла вести тльки...

– Сестра?!
– Кайя навть вдступила назад, коли в бк з кокона вистрибнула молода жнка з завитим у два пишн хвости фолетовим волоссям - в тон лицарю.
– Що ти тут забула?!

– То ось як ти зустрчаш тих, хто прийшов у справах?
– оманливо ласкаво звернулася до сво родички гостя, з хижою посмшкою наближаючись до вдступаючо двчини.

– Вчителям Свято земл неналежить втручатися у державн справи.

– Належить, коли це стосуться мох найгрших учениць.
– задоволено тискаючи у мцних обймах нарешт спйману уткачку.
– Ну показуй, що ти тут накола, поки мене не було.

– Ох, ну й послав же Сейку сестру.
– буркнула Кайя, ледве звльнившись з з полону.

Сестру звали Мзайя, бльшо за не нахабниц на свт, на думку Кай, було не знайти. Подавши безсоромниц, яка так бгала за нею у мокрому купальнику плаття, двчина повела на той-самий майданчик. Поки Мза гралася з трубою, безуспшно намагаючись налаштувати, Кайя описувала й ситуацю.

– Значить замсть плота ви спймали якогось хлопчиська?
– рончно подивилася на молодшу сестру жнка, в черговий раз прикладаючись до окуляра.

– Так. Напевно це теж був вдволкаючий маневр.

– Дивно. Майстри такого рвня завжди були у центр уваги. Я подивлюся в архвах, хто з наших випускниць могла досягнути подбних результатв, але щось мен пдказу, що там нчого подбного не... Що?! Що це вн робить?!

– Що?! А ну пусти!
– Кайя вдштовхнула сестру в сторону припала до окуляра, аби у найменших деталях роздивитися...
– Ах ти ж поганка!

– Ха-ха, купилася!
– Мзайя взялася штурхати сестру, яка вже була пд стать свого волосся.
– Ти а н трохи не змнилась.

– Ти теж.

– Ох, здаться я знаю, чому вн мовчить. Ти його налякала, як усх свох попереднх залицяльникв, так?

– Вдстань!

***

День пройшов спокйно, якщо не брати до уваги легку застуду, яку я пдхопив стоячи голяка пд вдкритим небом. Якби я не сидв всередин тла - подумав би, що у парубка СНД. Його мунтет був фактично убитий, а кишечник не постачав навть половини необхдних мен елементв. Усе доводилося робити самому.

Але для повноцнного розмноження наноботв були потрбн деяк метали, тому я був змушений стояти, вчепившись в рештку, видляючи з не залзо та деяк нш сполуки з фарби на поверхн. Проблем з енергю у мене, завдяки технологям цефв, тепер не було, тому я перетворював у тепло, уникаючи переохолодження тла. Всього за клька годин мен вдалося вдвч збльшити свою масу, порвняно з попереднми днями. Але для нормального росту потрбне було харчування, яке в клтц дстати було вельми складно. Я мг би розщеплювати деревину з пдлоги, але можливий результат абсолютно не виправдову засоби. Хба що мен доведеться вибиратися назовн.

Поступово наступив вечр. Не зважаючи на холод я не спшив одягатися у подан мен реч, оскльки на поверхн шкри зараз знаходилася третина мого об'му, збираючи з атмосфери потрбн матерали, а нша третина робила те ж саме у легенях, поступово змнюючи хню структуру. Повнстю вдмовлятися вд органчно частини тла я не збирався, оскльки перший же ЕМ стане мом кнцем у цьому свт, але саме розширення власних можливостей було зараз диним козирем проти мсцевих.

Все йшло нормально, доки двер каземату не вдчинилися на балкон не вийшов якийсь чоловк. На вигляд звичайний молодий джентльмен, якими х зображували на меж 18-19 столть, навть вбрання трохи схоже, от тльки було у ньому щось дивне. Вкотре страждаючи вд вдсутност таких звичних корисних сенсорв, я спробував описати його словами. Високий, стрункий, обличчя трохи витончене - майже аристократичне, довге свтле волосся. На думку спадало лише одне визначення: священик. Саме такий стереотип найкраще накладався на його поведнку. Незнайомець прийшов не з пустими руками, а принс кошик з жею: хлбина та клька незнайомих овочв - саме те, що потрбно молодому здоровому органзму.