– Пригощайся.
– сказав вн, поклавши кошик на край балкону бля дверей.
– Ти напевно голодний.

можна було б прийняти подарунок, але спостергаючи за незнайомцем я зовсм забув одну важливу рч - я тепер диний власник тла, тому мав би якось зреагувати на його появу, а я ж так стояв, наче статуя, за цлий день навть не клпнувши. Крм того я зовсм не працював над голосовим апаратом. Ну як йому тепер вдповдати?

– Мовчиш увесь цей час... Може хоч м'я сво назвеш? Мене звати Улайт.

– Пах.. Пгак...

Вокабулятора в мене поки нема, живою горлянкою я ще н разу не користувався, а представитися треба вже зараз. Що робити? Доведеться ти на жертви: це тло уже представлялося свом менем, хоча я цього ще не мг чути, а значить рухи голосових зв'язок уже записан. Так, десь воно було тут...

– Масаке Кейнс.

Ну й м'ячко! Треба термново придумати соб якесь прзвисько. Може Кейнс скоротити на Кей? Точно - буду як люди в чорному!

– Масаке Кейнс?
– мстер Улайт нарешт вимовив незвичне м'я.

– Кей.
– поправив я його.

– Невже ти... Н, такого не може бути. Ну, не соромся. Смачного.
– побадав вн, вийшов.

– Уг... Ум... Кей. Грррр...

Н, поки не налаштую вс системи - говорити марно. Ну нехай: мова може й почекати, а от слух треба пдсилити. швидко. Швидше! Ще швидше! Нарешт вс приготування завершен, я почув недалеку розмову.

– Неймоврно лорд Улайт! Ви так швидко дзналися його м'я!

– А я теж хотла так зробити.
– зауважив новий голос.

– Кейнс значить. А вн дйсно один з тих убивць?

– Навть якщо й так, то все одно шкода його на холод тримати.

– Коли вн супиться, то ста такий милий...

– на коору схожий.

– Мен сумно про це говорити, але замах на життя королеви - дуже серйозний злочин.

– Ви говорите так, нби я якийсь демон.
– обзвалася вищезгадана королева.

Хрусь! Ой, здаться я трохи перестарався, коли адаптовував кишечник до екстремальних умов: програма сприйняла кошик як один з пдходящих для переробки об'ктв, я зараз з апетитом жував частину ручки. Н, так дло не пде: вимикамо ус фонов програми, що вдповдають за моторику, знову звикамо працювати власними кнцвками. Готово, можна виплюнути шматок деревини... Хм, а у них смачн кошики. Стоп, а чому це вони ус на мене так витршилися з коридору? Не звикли бачити ствну деревину? Ну нехай дивляться: моя клтка - мо правила. Принаймн тепер можна спокйно подумати над свом майбутнм.

Чого я хочу в цьому новому житт? Значить в планах: зробити нормальне тло, вдновити сво можливост, головне - розбратися з архвами цефв! Ну а паралельно можна в новому свт освотися. Побути трохи звичайною людиною? В принцип можна, тим бльше, що я вже давно освов камуфляж на достатньому для ммкр живих об'ктв рвн. Але жити рядовим смертним - не для мене! Я вже бачив, що трапляться з людьми, котр живуть як ус. Хоча й привертати увагу не дуже хочеться. в жодному раз не показувати свй стиний вигляд - нехай буде для них сюрприз! Треба лише подбати, щоб мене не прибили до моменту повно готовност усх систем. Звсно вбити мене завжди було надзвичайно складно, але я ж не хочу позбутися свого органчного тла? Треба думати...

Хрум-хрум, ось нема кошика, а органзм реципнта поповнився ще деякою клькстю необхдних речовин. Нехай х небагато, але для мнмального функцоналу ма вистачити. Коли з харчем було покнчено, я згорнув бльшсть систем на поверхн тла, залишивши лише деяк сенсори подумав, що пора уже б одягтися, щоб не витрачати свою енергю даремно.

Але довго сидти без дла мен не дали, незабаром ця шумна компаня двчат заставила увесь балкон такими кошиками. Н, я звсно вдячний за такий прояв доброти, але ж у мене шлунок ще не настльки резиновий, аби усе це вмстити. Щоб переробити усе це в найкоротший час, мен доведеться усх х засяти наноботами у прямому сенс перетворити на гнй, як це роблять цефи. В цьому вдношенн краще пдйшов би хба що грунт. очолювала цей парад доброти - хто б подумав - сама королева! Навть не врилося, що така маленька двчинка уже ма право виршувати долю держави. Вийшовши вперед, вона дочекалася, доки вс нш також викладуть сво подарунки, почала свою промову.

– Значить так: ти для нас не бльше нж цнний свдок... Хм... якщо з тобою щось станеться, у нас будуть велик непримност.

– Непримност?

– Як ще непримност?
– почувся шепт у не за спиною.

– Байдуже! Сиди тут не кажи Кай, хто тоб усе це принс, бо вона абсолютно байдужа, не зрозум... Ой!
– ага, вона теж почула кроки.
– Кайя, я думала ти вже пшла вдпочивати.

Смикнувши ще один важль, рудоволоса вдкинула вниз край балкону, позбавивши мене такого цнного джерела корисних елементв. Цлу купу ресурсв викинула в пррву! Н, я на не не образився, але мен шкода втрачених матералв. Дуже шкода. Так шкода, що я починаю злитися. моя мкроскопчна форма снування цьому а н трохи не заважа. Хоча хвилинку, що це вона принесла? Ковдра та яблуко? Хм, теж варант. Ну добре, я вже на не зовсм не серджусь. Ох, дожився: за якесь яблуко змнюю свою думку про людину... Та його мен вистачить хвилини на дв-три! Якби не мй тепершнй стан, я б сприйняв це за знущання а так - доводиться обходитися неможливим мнмумом.

Зам'явши конфлкт, жнки покинули каземат, знову залишивши мене наодинц з втром. Сподваюся вдвдини на сьогодн закнчилися мене бльше нхто не буде тривожити хоча б клька годин. пора уже добувати метали, бо без нормально арматури ус мо можливост нчого не варт. Так, рештку на вход я вже перетравив, тому час переходити на нш частини клтки. Тльки треба все робити обережно, щоб дно пд свою вагою не вдвалилося разом з мною. довести нарешт мовний апарат до повного функцоналу, бо так буду мекати. Стоп, а чому я не мг вимовити н слова хньою мовою, в той час як цей пацан ус два дн усх чудово розумв? Ага, то ось у чому справа - мсцева мова збрною вд японсько, з невеликими додатками вд китайсько та англйсько. А в мене нтерактивний перекладач входить в базов можливост костюму, тому я й не помтив рзниц. От тльки вдмнност у вимов надто суттв, доки перекладач не адаптуться, мен доведеться говорити фразами по два-три слова, щоб мене бодай трохи розумли.