– Зробив помилку. Думав, що ви вд мене щось приховували, хотли використати й пдставити. А виявилося, що сам знате навть менше за мене.
– буркнув я, розмрковуючи вслух.

– Помилку значить... А нчого, що ти нас тут ледве не перебив?!

– Можу вибачитись. Стане легше?

– Гр-р-р! Все, закрили тему! Але не думай, що я просто так забуду твй вчинок.

– Сам винуват. Мен потрбно знати свт. Могли б розказати.

– що ми тоб мали розказувати? Звдки нам було знати, що тоб треба? Думаш у нас був час, щоб з тобою няньчитися?

– А в кого вн ?

– Не знаю. Сам шукай соб оповдачв.

– А бблотека?

– Туди пускають лише учнв.
– скрипнула зубами двчинка.
– Або збирають рекомендац не менш як вд трьох представникв учнвсько ради, оплачують користування. Не вриш - спитай Вах Ханл.

– Свою рекомендацю даси?

– Псля всього, що сьогодн сталося?!

– Звучить як натяк на стосунки.

– Гр-р-р! Навть не думай, що я так просто вдруге пробачу тоб тво витвки.

– Я такий, який . Звикай. Нам ще разом якось жити.

– Гр-р-р!!! Треба було тебе записувати в блазн! Буде тоб рекомендаця! От тльки де ти все нше взьмеш? За тебе нхто не поручиться, а тим бльше грошей в борг не дасть.

– Ти документи пдготуй, а я грош я знайду.

Легко сказати - знайду! Втм, якщо тут грошова система не дуже складна, то пдробити стартовий каптал - раз плюнути! Це буде крайнй варант. А зараз у мене все ще можливсть зайнятися пдробтком у стнах Академ. Сподваюся мо продуктивност вистачить, аби отримати необхдну суму бодай за тиждень. Чи за мсяць? Добре, вдкладемо питання заробтку на завтра. В решт-решт, залзти у бблотеку я можу й так але, якщо мо пдозри справдяться ус записи тут збергають без систематизац - на пошуки нформац пде значно бльше часу. Якщо я взагал зможу там бодай щось вдшукати.

В цей момент до кабнету зазирнула лед Майя. Служниц ж до цього моменту вже припинили прикидатися, саме допомагали Лашур приводити себе до ладу. Окинувши мене, сидячого на стол, незадоволеним поглядом, лед Майя дуже офцйним тоном попросила допомогти перенести пан Кайю до кмнати. Я вдмовлятися не став. Все одно фзична праця нтелектуальнй не заважа. Взявши бльшу за себе двчину на руки, я пшов заносити тло в його апартаменти. Де розташувалася Кайя я знаю, але там я лише розставляв мебл. Цкаво буде подивитися, як живе справжнй лицар.

Кмната на другому поверс за розмрами вдвч бльша за мою, заставлена значно колоритнше. Одразу видно, що Кайя присвятила себе служб. Усе було розставлене по мсцях, нчого не стирчить, нчого зайвого... Хоча н, дещо зайве в кмнат я просто не одразу помтив - величезний, налплений на стелю плакат з не дуже чткою фотографю двобою лицарв на арен: червоного блакитного. Ну червоного лицаря Кай я впзнав одразу, все ж його уламки ще довго валялися на остров, а от блакитний... Хм, чому цей лицар здаться мен таким знайо... Твою ж дивзю! Млких деталей достатньо, аби я впзнав свого маскованого знайомого! Тепер залишаться лише дзнатися, хто був плотом цього лицаря, можна смливо йти псувати йому життя. Хоча н, так буде нецкаво: помста ма бути повльною, щоб жертва усе бачила, розумла вдчувала. Я маю сповна насолодитися знищенням цього йолопа.

Стоп! Що це таке було? Це я злюсь? Н, це вже прийшло вд тла. Ох Кейнс, ну й гад же ти - навть з того свту умудрився пдсрати! Я ж тепер не заспокоюся, доки не отримаю задоволення вд знищення свого ворога, хоча ранше узагал його таким не вважав. Вн не перший, хто намагаться мене вбити. Хоча н, вн обманув сподвання мого нося навть спробував познущатися над ним, а це вже образа мене, як НК. Ну добре, додамо його до свох планв. Сподваюся моя маленька вендета не перешкодить мен яксно влитися в новий свт. Ще прогнози на майбутн маш? Ну от добре. Кайю спати поклали, роздягати не будемо, знмемо лише взуття. Ох ти ж...

Повна золяця!

Фу, добре що я вже клька разв здох! Нколи не думав, що у жнок може так смердти вд нг, просто н разу за все сво свдоме життя з цим не стикався. Якщо наступного разу потраплю в тло Джеймса Бонда - матиму на уваз. Так, кладу черевики бля лжка розвертаюся на вихд. О, а що це за коробочка стирчить з-пд лжка? Але роздивлятися уже нема часу, бо сонар показу наближення двйнят. Ну що ж, тепер я можу спокйно повернутися до вдробтку, якщо мене погодяться випустити. Адже погодяться, правда?

– Двчата.
– звернувся я, коли пропускав х у кмнату.
– Вибачте за безтактнсть. Як вас звати?

– Хкар.
– свтленька.

– Мзук.
– темненька.

– Логчно.
– подумав я, звряючись з словником.
– Придивться за Лашурою. Щоб не накола дурниць.
– двчата нахмурилися, знову потягнувшись до рукавв.
– Що? Вже були прецеденти?

– Не смй!
– а це вже Хкар.

– Ов-ва! це елтна охорона!
– двчата знову скривилися, але швидко взяли себе в руки.
– Добре-добре. Не буду дражнити. Через повагу до вас.