Взагал, наскльки я зрозумв, у цьому свт вже давно назрли серйозн демографчн проблеми. Виродження чоловчо стат видно в усьому. Готовий посперечатися, що навть той-самий 'нмець' стражда вд якось генетично болячки. Це пояснювало, чому вони в мене так вчепилися. м не важливо хто я такий, як до них ставлюся, як в мене плани. Я для них самець, здатний до керування лицарями, якого можна вигдно реалзувати. нша справа, що це робив я, а не мй носй. Тому на потомство у мому випадку вони можуть навть не сподватися. Хоча... Якщо визначити необхдн для плотування параметри... Н, не варто цього робити. Принаймн поки я не побачу реально потреби в цьому. Але дозволяти Лашур торгувати мною - та за таке я х усх стерилзую! Це я можу зробити навть у свому ниншньому стан!

Н, не зможу, операцйна система уже почина викидати мен повдомлення про нестачу нанокаталзатора. мй кишечник тут уже майже не допомага - надто велик об'ми органки тут потрбн. Вдлк часу де уже на дн, якщо не на години! Швидше б закнчилася дагностика, бо без свох можливостей я вдчуваю себе беззахисним, наче боць за картонною ширмою. Мабуть все ж доведеться увмкнути в соб психопата, аби мене менше смикали.

Наш посиденьки перервала Ханл, що прибгла з схвильованим обличчям.

– Кайя! Швидше ходмо!

– Що? Куди ти мене тягнеш? У що ти вже вляпалася?

– Мене викликали на дуель! Тебе просять бути нашим спостергачем!

Схоже Кайю тут поважають. Спостергач, як пояснила мен Лашура, це суддя, який в кнц подинку визнача переможця. Кайя уже встигла показати себе, тому отримала пдданство Шатерей ще до отримання звання лицаря, а це вже серйозний показник майстерност.

Ми вийшли до дуельного майданчика, на протилежних кнцях якого стояли дв людиноподбн фгури. Ось ц механзми уже дйсно були схож на лицарв: металевий корпус, рештка навпроти обличчя, шарнрн суглоби. Я сприймав х не як аналоги великих роботв, а як свордний бронекостюм. Якби таку машинку забронювати, та озброти нормально - пд час оборони Нью-Йорку м би цни не було. Недолком було тльки зовншн живлення. Самостйно вони рухатися не могли, отримуючи енергю через товст кабел на спин. Лише увйшовши на дуельний майданчик, над яким висла хмарка ефру, суперники вдчепили кабел зайняли стартов позиц. Переконавшись, що обо учасникв готов до дуел, Кайя дала вдмашку вони одразу ж ринулися один на одного. Навть мен було помтно, що потужнсть одного з лицарв явно бльша, на що вказувало легке сяйво його генератора. Система двобою була така ж, як в спортзал, тльки тут пошкождена кнцвка ще й забарвлювалася в червоний колр. Пошкодження кабни вважалося смертельним закнчувало бй. Саме в таких дуелях Кайя заробляла свй авторитет. Якщо я правильно все зрозумв, то так дуел тут виступають чимось на зразок реклами власних умнь. Якщо боць показу хорош результати, то вн навть зможе вибирати мж контрактами. Але сьогодн Ханл вперше сла в такий тренувальний обладунок, та й бойова пдготовка у не була нкудишньою, на мй погляд, тому нападниця впевнено заганяла в кут. Здавалося Ханл вже не вдасться вибратися з пастки, коли суперниця вже святкувала перемогу, Ханл вхопила за руку , завалюючись на спину, виштовхнула ногами за меж майданчику. Звсно ж Кайя зупинила бй оголосила переможницю, псля чого потягнула усх нас геть вд натовпу. Чого тягнули Ханл - я ще мг зрозумти, але до чого тут я? Та вдпусти мене, мен ще органку шукати треба, а ти мене кудись тягнеш!

Як виявилося, ми прямували до резиденц Шатерей - мсця проживання Лашури на Святй земл. Тут для представникв королвських смей та особливо багатих аристократв навть були власн матки, до яких вели клька окремих вулиць. Бльше схожий на маленький палац, наш будинок знаходився трохи осторонь вд нших займав значно бльшу длянку.

Всередин нас уже чекали лед Майя з служницями. Завтра буде напружений день, тому вс зараз заклопотан. Мене одразу ж вдправили допомагати по господарству, чому я був тльки радий. Радий не тому, що доводилося прибирати та тягати усляк мшки а тому, що мен дозволили скинути з себе це лахмття, яке тут помилково називають одягом! Кайя ще й посмялася, мовляв, де я тут соб одяг знайду... Ставши перед дзеркалом я змг вперше у цьому свт взуально оцнити тло свого донора: невисокий хлопець, вк визначити уже не можна, ранше чорне волосся бля корння було абсолютно сивим, статура викривлена непропорцйно нарощеними м'язами та порваними сухожиллями. Обличчя втратило будь-як расов особливост, перетворившись на бездушну маску. Не красень, але на виродка ще не тягну. Принаймн тепер я розумю, чому мене запхали у цей мереживний кошмар - хвастощ, щоб х...

Проввши мене по матку, лед Майя накидала мен план робт на увесь день пояснила розклад мого життя в Академ. Ну а дал пшла тривала робота: прибрати кмнату, перенести туди реч й розпакувати х, перейти в наступну... Будинок був триповерховим, тому роботи мен вистачало: там потримати, тут переставити, туди перенести. Я навть вже почав отримувати задоволення, коли мене покликали на обд. тльки тут я згадав, що звичайним людям потрбно час вд часу сти. У мене таких проблем не виникало, оскльки наноботи сам збирали потрбн сполуки прямо всередин органзму. Але зараз в мене була серйозна потреба в органц для вирощування самих наноботв! Довелося закруглятися йти обдати разом з служницями.

За цей час служниц вже встигли трохи обжитися на новому мсц тому кухня, на якй ми влаштувалися, виглядала довол затишно, а в повтр витав запах свжо випчки, вд яко в мого тла почала нтенсивно видлятися слина, заважаючи вльному диханню.

Крм мене та лед Май в цьому палац знаходилося ще дв служниц, як постйно супроводжували королеву, де б я не зустрв. нколи х навть можна було сприйняти за двйнят, настльки були схожими. Тльки волосся рзного кольору. Такий-соб живий контраст чорного та блого. Дивно, що я дос не чув хнх мен. завжди вони були чимось зайнят. Наприклад зараз вони серврували стл, поки лед Майя розливала трав'яний вдвар.

– Помийте руки.
– нагадала мен гувернантка, щойно я зайшов.

– Уже.
– я пдняв стерильн долон.
– Що ще робити?

– Нчого. Твоя робота майже закнчена, а нам ще доведеться пдготувати на завтра вбрання для мс Кай та мс Ханл...
– замовкла свтленька з служниць, так не поставивши тарлку на стл.
– Кейнс, а де твй костюм?

Спрацювало! Я клька годин крутився поруч з ними, а вони так нчого й не помтили! Прикрившись ммкрилом, я дуже плавно змнював вигляд мтованого одягу, поки не замнив його новим образом. Зараз на мен був звичний ще з Нью-Йорку прикид Алекса Мерсера, щоправда я його пдправив пд нов пропорц тла та мсцеву моду.

– Залишив у кмнат. Щоб не забруднити.

– Але ж вн призначений для роботи!
– одразу ж вклинилася темненька.
– Пан Лашура дуже хотла, щоб ти виглядав солдно...

– Виглядав як блазень. Я не ходяча прикраса. Повинен займатися длом.

– Я розумю, але Величнсть буде незадоволена.

– Це - робочий одяг. Костюм - публчний. Все правильно.

– Юний хлопче, ваш костюм якраз покликаний привертати увагу.
– нчим не показуючи сво емоц додала лед Майя, сдаючи за стл.
– Але в одному Ви прав.