– Тут небезпечно залишатися.
– почав говорити перший мечник.

– Вн мг щось пдкинути в поселення.
– пдхопив естафету другий.

– Вам краще повернутися в Академю, поки тут все не переврять. Ми Вам супроводжуватимемо.

Ледве стримуючись, щоб не вдповсти на хн очевидн зауваження, Аура спустилася на землю швидко пшла, куди збиралася. Охорона н на крок не вдставала вд сво пдопчно. Незабаром принцеса знову стояла на територ Академ, а неподалк займалися своми справами тро працвникв академ.

Як будь-якому ельфу, Аур було примнше знаходитися в оточенн рослин, а не мертвого каменю й деревини. Ранше ботанчний сад просто був великою теплицею, де цлител вирощували сво трави. З приходом ельфв, вн перетворився на справжнй витвр мистецтва й архтектури, поднавши в соб все найкраще вд людей та ельфв. Тепер сюди не соромно гостей привести. Це було одне з небагатьох мсць в Академ, де Аура вдчувала себе комфортно. Та не встигла вона пройти половину вдстан, як на не накинулися.

– Здоров, Аура!
– почувся ззаду голос Ханл, маленький фолетовий смерч закрутився навколо двчини.
– Як поживаш?

– Все нормально.
– сказала вголос Аура, помтивши наближення 'слуг'.
– ду в сад.

– А чому така знервована?

– Спека дстала.
– коротко вдповла Аура, стираючи з лоба уявний пт.

– А давай краще з мною - покажу щось цкаве. Та й охолонеш у мене в майстерн...
– Ханл змовницьки зазирнула в обличчя.

– Добре, показуй.
– зтхнула Аура зрозумвши, що спекатися набридливого двчиська не вийде.

– Слухай, а я ж тод так не встигла тебе розпитати про Чорного лицаря.
– торохтла Ханл, затягуючи ельфйку в один з пдземних коридорв.
– Як вн виглядав?

– Як звичайний лицар, тльки чорний.

– Ой, не розказуй мен казочки. Кожен лицар ункальний, це я тоб як механк кажу. Ось у вас, у ельфв, наприклад, статура бльш гнучка, нж у людей. на лицарях дуже добре видно, що ви вддате перевагу швидкому й маневреному бою. Водночас ви майже беззахисн перед масованими ударами по площин.

– Он як?
– Аура вже по-новому подивилася на юну двчинку, яка лише клька разв сидла в справжньому небесному лицар, вже зробила для себе важлив висновки.
– А що ще ти можеш сказати за виглядом лицаря?

– Давай так: ти мен його описуш, а я розказую тоб про його можливост.

– Добре, але якщо ти помилишся хоча б в одному, то я тоб уже нчого не розкажу. Згодна?
– Аура виршила витягнути з двчинки усе.

– Згодна.
– кивнула Ханл.

А дал пшло змагання умв: Аура розказувала якусь деталь двобою, а Ханл намагалася по цьому розгадати конфгурацю суперника. навть не зважаючи на такий нервноцнний обмн, ельфйка вдчувала, що вида надто важливу нформацю. Однак вона свдомо йшла на такий ризик. Батько з своми радниками не змогли навть наблизитися до розгадки тамниц особистост плота, а це були одн з найдосвдченших та наймудрших представникв народу. якщо й вдасться виршити цю головоломку ранше за них - авторитет знову зросте.

Розминаючись у тсних коридорах з прислугою, двчата поступово дсталися до пдвалв майстерень. Тут дйсно було прохолодно, Аура вже не так негативно ставилася до присутност поруч гперактивно допитливо двчинки, тим бльше що вона дйсно виявилася корисною.

З слв Вах Ханл, Чорний дйсно був нестандартним лицарем для нестандартного плота. Загальновдомо, що потужн машини швидше виснажують плота, саме цей факт одразу ж вдкидав будь-яку його приналежнсть до ельфв. Ельфи вдом свою економною технкою бою. Це було наслдком того, що хн органзми краще витримували тривале помрне навантаження, а нж затратн енергйн д. В той же час Чорний демонстрував сильн риси обох рас. Наступною деталлю, про яку Аура не подумала ранше, була стать плота. Ранше вона не придивлялася, але тепер була точно впевнена, що статура лицаря була саме жночою, а не чоловчою. На це вказували як статура машини, так характер рухв. Та й вибр збро у лицаря багато може сказати про його плота. Наприклад про те, що вн бльше покладаться на можливост лицаря, а не на власну фзичну пдготовку.

Нарешт вони дйшли до ангару, який Ханл за пдтримки Лашури змогла вдбити в адмнстрац для свох експериментв. Всередин, на численних стапелях стояли залишки лицарв. При чому ще живих, з забарвленням, пдключен до великих чанв з якоюсь непримною на вигляд рдиною.

– Це що, кладовище?
– смикнула плечима ельфйка, побачивши ще одну не дуже примну рису людей.

– Даремно ти так. Якби не я, цих бдолах давно пустили б на переробку, а так у них ще шанс прожити власне життя.

– Теж вриш, що у лицарв може бути власна душа? Дивно чути таке вд людини.

– Не хочу хвалитися, та навть якщо я зараз не дуже хороший плот, то про лицарв знаю набагато бльше вд нших. Не забувай, що я теж в якйсь мр причетна до х вирощування.

– що з ними буде дал?

– А ти сюди подивися.
– почулося з ншого боку майстерн.

Аура обйшла стенди опинилася перед незвичною конструкцю, навть не одразу зрозумвши призначення. Це був старий рожевий лицар з вдтятими ногами, якого поставили на широку чотириколсну платформу. Замсть прозорого пузиря кабни мж ребрами лицаря тепер було встановлено широке глибоке крсло та велика кльксть приладв. Генератори на його руках були демонтован, а замсть спинних стирчали незрозумл механзми, що поднувалися трубами з великим котлом, що стояв позаду лицаря. Вкуп усе це створювало моторошне вдчуття, нби це схоже на велетенську комаху чудовисько зараз кинеться на не.