Збравши запас каталзатора навколо мплантату, я розвв клька сегментв брон на долон, й ршуче пднявся з свого мсця. Клас вмить затих, ус голови повернулися в мй бк. Пдходжу до цього пацана, а ус нш тихенько вдступили на клька крокв назад, нби вони тут н до чого. Лише нависнувши над бдолахою я зрозумв, що мо модифкац тла не минули безслдно вже зараз я майже на пвголови вищий за усх присутнх тут учнв, ширший навть за деяких учителв.

– Я тут новенький.
– голос теж бльше нагаду модулятор.
– Поки час, покажеш мен усе.

– Т-так, звсно!
– з вдаваною радстю вигукнув хлопець, але я добре чую, що на високих частотах вн аж вищить вд страху.
– Мене звати Тайто Церес!

– Кей.

***

Ус в клас затамували подих, коли цей дивний хлопець встав з мсця. Вн був дивним, не таким як ус нш. Якби запитати когось з учнв, що саме вони в ньому вважають дивним, навряд чи хтось змг би дати чтку вдповдь. Ну трохи вищий, ну голос накший, ну обличчя трохи не таке... Навть безцеремонна поведнка, зважаючи на скорий початок Турнру, не дуже вибиваться з звично кол. Поодинц ус ц вдмнност не були нчим особливим, але збран разом вони змушували оточуючих пдсвдомо триматися якнайдал вд цього пдозрлого типа, який пригнчував оточуючих одню свою присутнстю. Представники знат няк не могли поврити у таку нахабну поведнку слуги. це х лякало. Той, хто ще вчора був слугою, сьогодн виступа у якост охоронця. Здавалося вовк щойно скинув з себе овечу шкуру вже принюхуться в пошуках жертви. Навть т двчата, що насмхалися над Ханл, вмить прикусили язики. Тому не було нчого дивного, що ус враз принишкли, коли псля уроку цлковито нерухомост цей хлопець раптом повернувся в хнй бк. А коли вн ще й заговорив...

– Я тут новенький. Поки час, покажеш мен усе.
– не запитував, а стверджував новачок.

– Т-так, звсно!
– учень спробував як завжди перевести все в жарт, але виходило погано.
– Мене звати Тайто Церес!

– Кей.

Потиснувши руку у вдповдь на привтання, Церес очкував, що зараз його кисть будуть ламати, але нчого не сталося. Потиск був мцний, але не болючий, це вселяло надю на мирн стосунки з новачком. тут хлопц на свою бду виршили продовжити свою справу. Побачивши в новенького замашки хижака, вони виршили прийняти його в свою компаню.

– Та що вн там може показати? Вн же окрм бблотеки бльше нкуди не зайде.

– А ми тут все всх знамо.

Кей подивився на них, зробивши задумливий вираз на обличч. Та Церес мг поклястися, що одне око повернулося в його бк!

– Справд?
– поцкавився хлопець, повернувшись до свох нових знайомих.

– Звсно!
– вперед вийшов ватажок ц маленько банди, з презирливстю поглядаючи на Цереса.
– На вдмну вд деяких плебев, для нас вдкрит ус двер.

– Як саме?

– Побачиш. Я, Клф з роду Дарсв, пропоную тоб свою дружбу покровительство.

– Хм?
– обличчя новачка не змнилося, але всм раптом стало ясно, що вн чимось дуже незадоволений.
– Ти друзв свох, статус власний продаш мен?
– пролунав в абсолютнй тиш непримний металевий голос, вд якого виникало нестримне бажання закрити вуха, оч, й втекти якнайдал.
– Правильно я зрозумв?

– Що?!
– сторопв Клф.
– Н! Звсно ж...

– Тод запропонувати вам нчого мен. Церес, на вихд.
– хлопець повернувся до сво першо жертви пдбадьорив потужним "дружнм" стусаном по спин, вд якого бдолаха мало не покотився донизу.

– Т-так, з-звсно! Я все п-покажу!

Покинувши аудиторю слдом за свом провдником, агресивний новачок гучно бахнув дверима, т ж мит клас миттю наповнився гулом: ус учениц активно обговорювали щойно почуте, а хлопц намагалися привести до тями шокованого товариша. Нхто й не помтив, як Ханл зникла з класу ще на початку ц вистави. Ще нхто не насмлювався трактувати пропозицю дружби й покровительства таким чином.

А в цей час в коридор Кей нарешт пригальмував свого нового знайомого дав йому вддихатися.

– Вибач за скандал, але накше б не вдстали вони.
– без жодних емоцй промовив Кей, невловимо перетворюючись з бугая на звичайного школяра.
– Все нормально?

– Навщо ти х образив? Вони ж тепер...

– Нажили ворога соб. Запам'ятай рч одну просту: не влаштову якщо свт - змни його, накше вн змнить тебе. Я нкому себе змнювати не дозволю.
– проричав в обличчя до смерт переляканому школярев Кей але, помтивши реакцю спврозмовника, швидко взяв себе пд контроль, продовжив.
– Пробач. Я ще вашу погано розумю мову, образи тому мен постйно чуються. Давай змнимо тему?

– Гаразд.
– Церес на мить замовк, збираючись з думками.
– Скажи, чому ти вдхилив пропозицю Клфа? Я ж бачу, що ти усе правильно зрозумв.

– Саме так: ти - бачиш. А вони - н. Гадають вони, що нша у мене культура. Нехай так думають надал. А щодо пропозиц його: покровительство я вже маю Лашури. Та й цкаво було...

Ось так, слово за слово, м вдалося розговоритися. Церес все бльше дивувався незвичност поглядв його нового знайомого. Якщо тема не стосувалася аристократ або порядкв Академ, то Кей був цлком нормальною адекватною людиною. Вн неначе вддзеркалював риси спврозмовника, на повагу вдповдаючи повагою, на силу - силою. Але не приймав над собою някого контролю. Для нього не було авторитетв. Так мг вести себе вуличний бездомний розбишака, якому нчого втрачати. В той же час вн був дуже начитаним, постйно цитував рзномантних людей, мена яких нчого не казали Цересу. Вн навть поцкавився, де можна взяти так книжки. У вдповдь Кей пообцяв йому подарувати збрку таких книг, якщо його задумка спрацю. А що задумав цей псих - можна було тльки здогадуватися. Цей хлопець був надто дивним, надто нестримним, надто... Вн в усьому був НАДТО! для себе Церес няк не мг визначитися, що у того на думц.