– Запам'ятай цей момент назавжди, боць. Якщо вже ти пдняв зброю, то або натиснеш на гачок, або здохнеш. Дуже багато бйцв згинуло лише тому, що в останнй момент почали вагатися. Емоц пд час бою небезпечн. Запам'ятай свй перший бй, щоб наступний не став для тебе останнм. Хочеш?
– Лок простягнув йому ще одну димну паличку, але Тайто вдмовився.

Запах, що йшов вд ц самокрутки дуже нагадував одну рослинку, вживання яко в Хавон каралося засланням на шахти. Вд вдихання диму людина перетворювалася на деального раба за черговий листочок цього курива була готова на будь-що. Подумавши, що перечити наставнику нема сенсу, вн вдправився на протилежний бк корабля. Там солдат майже не було, бо вс зараз дивилися на похмурий силует покинутого мста. А от на нос вн наткнувся на Маркзу. Двчина саме чистила виданий й пстолет тльки похмуро зиркала на незваного гостя.

Виршивши й не заважати, Церес став милуватися нчними кравидами нового свту. Цей день принс йому бльше вражень нж увесь термн навчання в Академ. вн не хотв би ще раз його пережити. Навть якщо вн зможе повернутися додому, у що тепер уже не врилося, ус отриман тут навики будуть йому не потрбн. Хоча Берту вн з собою взьме обов'язково. Ця рушниця врятувала йому життя, вони пов'язан одню кров'ю, тому покинути свою зброю буде святотатством.

В роздумах вн не помчав нчого навколо, мало не поплатився за це життям, коли однин з молюскв вистрибнув з води. Вн почув лише зойк двчини та крам ока побачив рух збоку, а дал тло зреагувало на рефлексах: витягнути нж, вдступити вбк вдарити ворога по дагонал. Дзенькнув метал об метал, але одне з щупалець стоти, за допомогою якого воно керувало свом костюмом, виявилося вдсчене, змусивши кнцвку з зброю повиснути на металевому скелет. Другий удар виявився для молюска фатальним, лезо увйшло прямо йому пд маску. Витягнути ножа Церес не встиг бо гидка туша чудовиська засмикалася у свому гнзд в передсмертних судорогах. Усе це зайняло не бльше трьох секунд, яких вистачило Маркз, щоб збрати пстолет проконтролювати ворога в голову. Цей пострл наче став спусковим гачком для людей, як похапалися за зброю. Сдаючи на корабель люди задули, що воюють не проти нших людей, а проти морських чудовиськ. От розслабилися.

А потм почалося: тварюки лзли на борт, вистрибували з-пд води, наче там була катапульта, чплялися за стнки рубки швидко маневрували, не даючи змоги прицлитися. См патронв закнчилися дуже швидко. Перезаряджатися часу не було, тому скач знову почав свою криваву роботу. Спина до спини, вони вдбивалися вд ворога, який виявився абсолютно непристосований до ближнього бою. Тайто не мг сказати, скльки часу минуло з початку ц бйн. Тварюки були туп й неповоротк, але х було надто багато. Корабель раптом почав все сильнше розхитуватися. Маркза щось кричала йому, але Церес був зайнятий тим, що вдбивався вд якогось особливо настирного молюска. На вдмну вд нших, цей представник був менший в розмрах, значно краще захищений. Як його попередники, вн уникав стрльби впритул, але компенсував це потужними розмашистими ударами, вд яких доводилося ухилятися. Маркза спробувала-було розстрляти цього чахлика, але ус пострли розповзалися червоними скрами по брон молюска. х хтось кликав з причалу, але Церес прибулець зосередилися один на одному, не помчаючи нчого навколо. Люди намагалися покинути корабель ранше, нж той пде на дно, але виходило в них погано. Багато хто просто вивалився за борт. Молюскв це абсолютно не хвилювало, вони чплялися за будь-яку, навть вертикальну поверхню, а от Цересу доводилося тримати рвновагу й танцювати по слизькй вд тельбухв палуб. Вдступати не було як, тому вн продовжував бй, збергаючи дихання. Крзь пострли було чути, як хтось на причал вдда команди. Зрозумвши, що докричатися до цього психа у не не вийде, Маркза по перилах дсталася до трапу. Хлопець вдчував, що його сили закнчуються, нж от-от вислизне з рук. В якийсь момент нашестя припинилося, вн зрозумв, що сво завдання молюски виконали - корабель затримався, в цей-самий момент потужний удар знизу розламав судно навпл. Не втримавшись на ногах, Церес полетв за борт лише за мить перед свом паднням побачив, як з-пд води вириваються лтальн апарати й вдкривають вогонь на ураження.

Загрбаючи руками, Тайто намагався вирватися на поверхню, але важкий бронежилет тягнув його на дно. А трохи осторонь уже розгорталася справжня бйня, тльки цього разу зовсм не на користь людей: червон спалахи розривали тла пасажирв, як по нструкц були одягнут в рятувальн жилети й не могли заховатися пд водою. Вже занурюючись пд воду Церес побачив, як гострий нс лтуна розвертаться в його бк т ж мит трасери пронизали безпомчну фгурку людини, моментально забарвивши воду навколо в червоний колр. Н вода, н бронежилет не змогли захистити парубка, лише вдтягнувши невдворотний фнал. Вн навть не одразу зрозумв, що потрапив пд вогонь морських чудовиськ, скидаючи з себе бронежилет. лише коли повтря вогнем обпекло леген, тло вдчуло важк рани.

'Яка роня дол, - подумав Церес, чпляючись за чись тло в рятувальному жилет, - загинути за крок до порятунку.' Гребти сил уже не було, останнй бй виснажив тло, парубку залишалося лише спостергати за небом, де у свтл пожеж мелькотли силуети ворожих винищувачв. Що було дал, Церес майже не запам'ятав. В мор ще чулися вибухи, погода швидко псувалася потужн хвил швидко винесли трупи пасажирв назад до причалу, з якого вони лише щойно вдчалили. Тло уже зовсм не слухалося, ноги онмли, у вухах гуде, перед очима все розпливалося...

з забуття його вивв бль в голов, яким вдгукувався кожен пострл стацонарного кулемету. Хтось буквально над головою гатив з великого калбру по машинах молюскв. Коли одна з них, охоплена полум'ям, пролетла повз них, Церес зумв розгледти на даху одного з складв масивний чоловчий силует. Поки вн розбирався з винищувачами, солдати на причал виловлювали з води останнх вцллих. Крам вуха хлопець навть зумв вловити крики хнього командира.

– Go to the Grand Central!

– But he still there!
– лунав у вдповдь двочий голос.
– In water!

– Quiet this bitch and pull her here!

– Sir, yes sir! This boy is dead. I saw it. Go to machine baby. Moove-moove-moove!

Почувся рик двигуна, вцлл машини швидко забралися вд причалу. Молюски спробували-було ринутися за вткачами, але невдомий вправно зрзав одного з них, псля чого легко розправився з останнм. Вдкинувши величезну гармату, невдомий деякий час не ворушився, а потм узагал зник, нби розчинившись у повтр. За секунду бля Цереса у воду шубовснуло щось велике, а чиясь сильна рука швидко потягнула його до берега.

Вн спробував покликати незнайомця, та горло видало лише хрипле:

– Допомож...

– Не ворушись хлопче.
– промовив йому грубий металевий голос, невдомий вхопив Цереса одню рукою за лямки на комбнезон, й понс його в якийсь склад.

– Кораб...

– Нема бльше кораблв. Як тебе звати?
– але сил говорити вже не було, на що незнайомець зупинився оглянув хлопця, затримавши погляд на стилзованому напис на рукавах.
– Комбнезон з колекц Смугастий Алькатрас? Смшно. Будеш у мене Алькатрасом.