Поклавши свй вантаж на пдлогу, невдомий почав зрзати закривавлений одяг з парубка. На перший погляд шансв не було: в живот хлопця виднлася пара глибоких пропалених дрок, крзь потрскан стнки яких уже натекло чимало кров. Але вона це ан трохи не засмутило. Навпаки, якби на ньому зараз не було маски, вн би точно посмхався. Продовжуючи свою справу, вн продовжив говорити.

– Доля - дуже примхлива ттка. Мене не взяли н кул, н плазма, н ракети з бомбами. А тепер здихаю тут, наче бродяга в перший день епдем. Смшно, чи не так? А на берез лежать десяток вцллих, серед них ти диний, смертельно поранений, виявився незараженим. Розумш, до чого я хилю? Я даю тоб життя, а ти закнчиш мою справу. Для нас обох це диний вихд. А тепер вдпочивай.
– в шию Цереса майже безболсно увйшов шприц.
– Скоро у тебе буде новий костюмчик, Алькатрас...

На цьому свдомсть почала покидати хлопця, вдправляючи бдолаху в крану снв, останн, що той встиг побачити - як невдомий боць зняв з себе маску, оголивши череп з залишками уже гнилих м'язв на ньому...

Пдрвавшись з лжка, Церес ще деякий час з жахом озирався довкола, не розумючи де вн знаходиться. Однак навколо нього був не склад, а його власна кмната. Надвор тльки-тльки починало сходити сонце, але сонливост в ньому не було абсолютно. Оглянувши себе, Церес побачив на соб тльки нчну сорочку. Ту саму, в якй позавчора... Точнше вчора лягав спати. А усе це насправд виявилося сном!

Полегшено зтхнувши, Тайто тльки тепер зрозумв, що усе його тло ломить болить навть бльше, нж перед сном. Та й запах вд нього такий, нби вн цлий тиждень камння тягав. Довелося швидко йти митися, доки решта жителв гуртожитку не прокинулися. Скинувши в корзину брудний одяг захопивши все необхдне, Церес вдправився в душ, вже стоячи пд струменем гарячо води зрозумв, що синяк на спин майже повнстю зйшов. Тльки в живот все переверталося, нби там дос горв один з випущених молюсками зарядв.

***

Смнадцять, смнадцять, смнадцять... А бля кореня лише два - чому? Я розумю, що для цефв дрони були гарматним м'ясом, але ж не настльки, щоб знижувати хн бойов якост! Вд клькост контурв нервово системи залежить надйнсть труперу. Тод вже легше замсть них поставити кнцвки вд скафандрв, якими користувалися молюски... А це дея! Не поставити кнцвки, а взяти принцип керування ними! Судячи з симуляц, програма керування для них буде дентичною, а бльшого мен й не треба. Виршено! Наступний трупер матиме експериментальн щупальця на основ екзоскелета цефв. якщо вже така п'янка - зроблю х поперечний перерз не круглим, а трохи сплющеним. Можливо тод трупери зможуть плавати за допомогою щупалець. Ось так! Залишаться лише дочекатися завершення першого проекту, можна запускати виготовлення наступного. Скльки там у нас до кнця, 12 хвилин? Прекрасно, значить сьогодн я зможу випробувати свого колсного дрона в режим прямого контролю. Може навть вдасться загнати його на оте невдоме болото...

– Кейнс, пдйди!

– Що таке?

– Тебе не догукашся! Дай-но мен ключ для... Так, це вн. потримай колесо, щоб воно не поверталося. Так, дякую.

Пдтримуючи детал, я допомагав Ханл збирати ходову частину меха. Колсна база цього псевдо-лицаря була надзвичайно проста, разом з тим надйна, маючи мцнсть навть бльшу, за його власне тло. Скоро ми перейдемо до монтажу кабни, можна буде запустити сво крив ручки до нутрощв цього стукана. Знемагаючи вд нетерпння, я не знав, чим ще себе зайняти. Навть проект нових щупалець закнчив. Розбиратися з трофейними технологями бажання не було. Залишалося лише стояти тут спостергати за чужою роботою. Кажуть, що таке заняття заспокою нерви не грше за рибалку. Тльки в мому випадку це щось не дуже допомагало. Проблема в тм, що сьогодн я знову був в шоц. Н не так: Я БУВ В ШОЦ!!! Бльший шок я не переживав навть тод, коли усвдомив факт потрапляння у нший свт. А я всього лиш зазирнув у обцяну мен бблотеку - базова даних для перекладача уже дозволяла розумти кожен дев'ятий-десятий писаний знак. що я там побачив?

Як я вже казав, в основ тутешньо мови лежить японська, але й вдмнност. Букв як таких у тутешньому письм нема. х замняють звуки, яких нараховуться 45. До 25 можуть застосовуватися модифкатори звучання. Ще 35 можуть комбнуватися. Але все це було звично для оригнально японсько. Проблема в ншому: ця величезна бблотека, з полицями на три поверхи майже чотирма тисячами квадратних метрв щльно заставлено площ була систематизована ПО ЗВУКАХ! Не по тематиц, не по стилстиц, а по звуках у назв! А траплялися книги суво взагал без назв - для них було окреме мсце. Ви хоч уявляте, наскльки складно знайти щось корисне в такому звалищ? Складаться враження, що цю бблотеку створювали не для того, щоб збергати знання, а щоб заховати мж тонами макулатури. Мо розчарування було настльки сильним, що в коридор клька учнв вдсахнулися вд мене, наче вд привида. Виходить, що поки перекладач не буде готовий - в бблотец мен робити нчого. Аби вдволктися, виршив зайнятися технчною творчстю.

Навть не зважаючи на мою затримку, до майстерн я пдйшов одночасно з Ханл. Двчинка щойно була на рестрац, тепер вона зобов'язана щодня здавати по одному тесту, аби пройти вдбрковий етап Турнру. ншими словами, проект потроху накриваться мдним тазом. Вона намагалася апелювати до учнвсько ради, але т не збиралися нчого слухати. Або береш участь у Турнр й показуш свй рвень, або нхто тво залзяки навть дивитися не прийде. Ось такий ультиматум вд перших осб представлених в Академ держав. все це з подач уже знайомо нам Мар Нарадан - принцеси Хавон, на територ котро мала вдбутися презентаця винаходу. Задум простий елегантний: завалити перспективний проект, а потм привласнити його соб. Не виключено, що принцеса робить це на зло королев Лашур, але нам вд цього не легше. Мех ще навть не на ходу, а нам же ще потрбен буде час на доведення його до товарного виду! Були б у мене зараз на руках десяток дронв, я б до вечора уже збрав цього монстра. Та тльки не було в мене н дронв, н бажання виконувати чужу роботу. От коли мен запропонують щось вагоме - тод й взьмуся, а до того моменту я уже й сам отримаю все, що мен захочеться.

Ну а поки Ханл копирсаться у свох грашках, я напружено думав, чим би мен зайнятися, якось задивився на павучка в кутку. Тод я згадав сво думки щодо спайдермена, а також свою зустрч з шпигункою. Одразу ж загорвся дею, хвилин двадцять блукав майстернею, виловлюючи найрзномантнших павукв. Заодно вдшукав ще два комплекти ключв, обпалювальну пч, бочку глини, та ще цлу купу рзномантного дрб'язку. Кожного знайденого жучка я асимльовував, розбираючи павутинн залози мало не по атомах. Результати дослдження одразу ж направив на створення прототипу штучно залози.