Шрифт:
– Знаю: по морді!
– Ти диви!
– розчулився архистратиг.
– Ну, давай, кажи, що маєш збрехати.
– Ваші Світлості! В усьому винен старий пень Авімелех. Він сказав, щоб я пішов пророкувати кінець Ніневії, та не сказав, від чого вона мас загинути. А це с грубим порушенням святої інструкції. Адже усяке пророцтво мусить бути конкретним, інакше всі пророчі зусилля виявляться марними.
Я замовк і знову звів очі до неба, не міняючи молитовної пози.
– Вмотивовано бреше, - оцінив Гаврило.
– Як на дурня, то повірить!
– погодився Михайло, побрязкуючи лускою нагород.
– Що ж, Іоно, - провадив далі красунчик Гаврило, - я виправлю помилку Авімелеха. Хоча б для того, щоб надалі ти не мав чим відбріхуватись. Знай: реєстр покарань господніх нічим не обмежено. Кінець міста настане через сорок діб з дня початку твоїх пророкувань. Можливо, Ніневію спопелять надпотужні блискавки...
– Торох-торорох!
– повідомив кодову назву каральної акції архистратиг Михайло.
– Або місто буде зруйновано астероїдами, метеоритами, болідами та іншими сфероїдами...
– Вах-бах-бах!
– пояснив головнокомандувач.
– Або його поглинуть води Тігру купно з хлябами небесними...
– Буль-буль-буль!
– уточнив стратиг.
– Може бути застосований комплексний метод покарань господніх.
– Торох-торорох-бах-бах-бах-буль-буль-буль!
– у захваті розтлумачив Михайло.
– Все уяснив,, Іоно?
– Як на духу!
– гаряче запевнив я.
– Ну, тоді паняй з богом.
– А то - баняком по морді!
25. Яка пташка, така й пісня
"Мало знайдеться людей, які наважились би уголос висловити те, про що таємно просять бога".
Мішель МОНТЕНЬ.Господи, яке розкішне місто ця Ніневія!
Скрізь стільки принад і спокус, що хоч очі полою затуляй. Особливо коли в тебе, як у мене, в кишенях вітер гуляє...
Того ж дня сів і склав звіт-моління на ім'я самого Всевишнього (той скнара Авімелех - канюч у нього чи не канюч - все одно й ламаного шеляга не дасть):
"Наймудрішому, Всемилостивому, Наймогутнішому
панові Всевишньому,
єдиному і неподільному в трьох лицях!
Уклінно доповідаю: за наказом Вашої Високості прибув у всеозброєнні святих настанов та не менш святих інструкцій на короткочасне пророкування у місто Ніневію.
Тут багато такого, чого я в житті не бачив, а відсутність відповідного досвіду збиває з пантелику і заважає плідно пророкувати.
Скажімо, на місцевому базарі продають жовті і зелені кулі, що своєю формою й габаритами нагадують м'ячі. Якщо розрізати жовту кулю, вона всередині жовта. А якщо розрізати зелену кулю, то вона чомусь всередині яскраво-червона. Місцеві грішники купують ці їстівні кулі (і жовті, і зелені), ріжуть ух на скибки і привселюдно ними запихаються, аж слина та сік з ротів тече. Кажуть, смачно. Не знаю - не пробував. Пришліть гроші попробую.
І ще тут у крамницях продають пляшки, на яких зірки намальовані. Найменша кількість зірок - три. Чим більше зірок, тим пляшка дорожча. Мене аж нуртує: а що воно таке? Місцеві грішники купують цей зоряний напій і кажуть, що відчувають від нього небесне блаженство. Не знаю - не пробував. Пришліть гроші - попробую. А ще тут на березі ріки Тігр с так званий пляж, а точніше - звалище оголеної людської плоті. І на тому пляжі виніжують свої принади місцеві грішниці (геть усі - босі і, можна сміливо казати, голі). Кажуть, дуже апетитні. Не знаю - не пробував. Пришліть придатні на це діло підйомні - попробую.
Ще раз уклінно нагадую: тільки ґрунтовне вивчення життя дасть мені реальну змогу з успіхом впливати на оточення.
Ваш смиренний слуга, раб божий пророк Іона".Тієї ж ночі отримав термінову блискавку:
"Вельмишановний отче Іоно!
Маємо велику приємність нагадати: Вам уже твердо обіцяю дати казанком (баняком) по морді. Однак ми й досі вважаємо, що Ваші домагання дещо передчасні.
Прийміть найкращі наші побажання.
Херувим (підпис нерозбірливий)".Ну, от - маєш!
Та чого дивуватись?
Так нас і в пророчій школі навчали: бог і слуги його все беруть, та назад не віддають.
26. Усе - боже, тільки гріхи наші
"Немає такого злочину, якого не вчинила б людина на догоду богові і заради вмилостивлення небесного владики".
Поль ГОЛЬБАХ.Мені лишалося одне - почати пророкувати.
Чим швидше я позбудуся Ніневії, тим швидше матиму нове, більш пристойне призначення.
Та от біда - сам процес пророкування мене анітрохи не надихав, не викликав і найменшого ентузіазму. Гнітили спогади з дуже недавнього минулого. Звісно, за борт мене тут не кинуть, бо нема відповідних природних умов: річка - не море. Але місцеві лиходії цілком можуть вдатися до привселюдного побиття камінням. Або чемно запросити:
– Просимо пана пророка до гілляки!..
До того ж провіщати кінець міста доводилося всупереч настановам інструкції. У Ніневії давно вже не лютувала холера, не косила людей чума, і ніхто з грішників не голодував. Один я пестився. Я так схуднув, що в мої штани влізло б два Іони. Сили мої так підупали, що ух ледве вистачило на те, щоб видряпатися на бочку посеред базару.
Я глянув довкола, і з очей моїх мимоволі покотилися гіркі сльози. Бо я побачив: скрізь грішники обжираються запашними баранячими шашликами, запивають соковиті шматури м'яса прохолодними напоями, хрумтять редискою, молодим часничком, огірками та помідорами, з хрускотом встромляють гострі леза в смугасті боки кавунів.