Ні, не треба. Можеш прийти і допомогти мені :]

Прямо зараз?

А чому б і ні? Мій тато може тебе привезти J

Ні, краще я поваляюсь у тепленькому ліжечку.

Буду допомагати тобі силою думки J

Ти що вже вляглася спати?

А як же підготовка до вечірки?

Та ще якось ранувато трохи…

А я думав, що дівчата за декілька днів збирається до вечірок : /

Взагалі, це моя перша вечірка,

тому я не знаю, як треба правильно збиратись J

Оу, зрозуміло.

Ну добренько тоді, до завтра,

бо батьки вже сердяться, що я не прибираю.

Ще раз, вибач.

До зустрічі :)

«Це що тільки-но було? Я переписувалась із Феліксом? Справді? Це не сон? Боже, яка я щаслива! Так, він мені подобається. Не знаю наскільки, проте в тому, що подобається, я впевнена на всі 100%»

3

Я прокинулась від вібрації свого телефону, взявши який прочитала:

Доброго ранку, соня. Починай готуватись до вечірки :)

«Фелікс…Він знову пише мені. Як же це прекрасно. Блін, а котра взагалі година? Скільки? 10:36? Щось я і справді дуже довго сьогодні проспала… Але звідки про це дізнався Антоша? Ех, дивний він.»

Нічого я не соня. Давно вже прокинулась.

Добре, починаю підготовку.

І ти теж готуйся.

Я відправила повідомлення, після чого пішла на кухню, у пошуках мами.

– Привіт, соня, – сказала, посміхнувшись мама.

– Я не соня.

«Ну скільки вже можна мене підколювати.»

– Просто мені було необхідно виспатись перед такою подією.

– Ну не ображайся, зайчик, я ж жартую. Будеш снідати?

– Так, дякую.

Поснідавши та ще трохи поговоривши з мамою про те, що «можна і не можна на вечірці», я глянула на годинник, який вже показував полудень.

– Хочеш, я можу тебе заплести?

«Ох, мама знову хоче познущатися з мого і без того короткого волосся.»

– Ні, мам, будь ласка, не треба. Загалі, я думала про те, щоб зробити собі куче ряшки.

– Можна спробувати. Тобі потрібна допомога?

– Так, дякую.

Отже, ми з мамою зробили мені великі об’ємні хвилі на моєму чорнявому волоссі; я прийняла душ, використавши гель із запахом шоколаду; одягнула чорні колготи, коротенькі шорти, чорні кеди та такого ж кольору топ. А коли настала черга одягати майку Фелікса, я спочатку винюхала, що вона просто безмежно пахне ним, а потім аж одягнула на своє тіло. Коли я зрозуміла, що зараз маю на собі річ Антоші, по мені відразу ж пройшовся холодок. Після того як я була вже одягнена, мама мене трохи підфарбувала, та ми з нею сіли дивитись якусь програму, чекаючи доки прийде Фелікс.

Рівно о’пів на п’яту, почувся дзвінок у двері.

«Антон? Так? Це ж він прийшов?

Так, я бачу перед собою його чарівливу посмішку, яка змінюється на трохи збочену, коли він бачить, як я одягнена.»

– Ти прямо дуже пунктуальний, – сказала я Феліксу, глянувши на годинник.

– А ти дуже гарна.

«Що? Він назвав мене гарною? Взагалі-то на сестер так збочено не дивляться, проте мені все одно: я рада, що він зараз тут зі мною.