Коли назвали м'я Кай, вона начепила свою звичну посмшку вийшла на подум. По традиц найбльш успшних кандидаток приводять до звання лицаря останнми, щоб перерахування хнх досягнень не затримувало визнання нших. Тут згадали захист кордонв крани, допомогу пд час стихйного лиха, навть зарахували захист корони пд час нападу терориств! Згадавши останн, директор Академ наступила на мозоль двчини, але та нчим це не проявила все з такою ж ввчливою посмшкою стала на колно, аби на не одягнули кулон лицарв. Щойно амулет зайняв сво мсце, як тло двчини засяяло в спалахах ефру, змусивши кра мант розйтися показати усю красу фгури новоспечено аристократки.

Повернувшись, Кайя помахала натовпу придналася до решти учасниць, як вже вишикувалися по обидва боки вд подуму, на який знову вийшла директор виголосила заключну промову, суть яко зводилася до того, що на лицарв покладаться величезна вдповдальнсть за сво д, вони зобов'язан використовувати свою силу лише для захисту сво крани, в жодному раз не для нападу. Знову заграли фанфари, святковий салют прикрасив небо над ареною тисячами рзнокольорових спалахв, як одразу ж згасали, звльняючи мсце для наступних. Здавалося, нби в повтря хтось пдкинув кольорове скло, яке складалося у неймоврн взерунки.

Псля закнчення церемон ус учасники та глядач почали розходитися. Кайя тльки тепер звернула увагу на те, що полярне сяйво навколо двчат ма рзну силу. Скорш за все воно залежало вд сили плота. У Кай воно протрималося аж до самого матку, залишаючи за свою хазяйкою рзнобарвний слд, що поступово зникав через клька метрв.

– Що таке, Кайя?
– поцкавилася Лашура, щойно вони зайшли в будинок.
– Щось сталося пд час церемон?

– Та н, все було прекрасно.

– Не вдмахуйся. Я ж бачу, що ти чимось засмучена.

– Просто згадала сво останн бо.
– видавила з себе Кайя, скидаючи мантю.

– Не звертай уваги. Тебе просто задавили клькстю. Пд час дуел ти б легко перемогла будь-якого суперника.

– Так, звсно...

– Я знаю, що може пдняти тоб настрй. Кейнс!
– а у вдповдь тиша.
– Кейнс!!!

– Вн вд самого ранку кудись зник.
– визирнула на звук лед Майя.
– Нде не можу його знайти.

– Пду пошукаю.
– зтхнула Кайя, пднмаючись до себе.

Зайшовши в свою кмнату, Кайя ще хвилину покрутилася перед дзеркалом, насолоджуючись свом виглядом, псля чого натягнула унформу учениц й вирушила на пошуки вткача - не зважаючи на щойно офцйно отримане звання лицаря, вона залишалася ученицею Академ мусила пдкорятися правилам. Навть зараз, коли уроки ще не розпочалися.

Академя була прекрасним мсцем, однак у не один недолк - вона надто велика. Аби перейти з одного кнця на нший знадобиться не менше години. Звсно це можна було б виправити, додавши хоча б якийсь транспорт, але дирекця була категорично проти, адже це дозволяло учням залишатися у форм заздалегдь планувати свй час, якого в Кай сьогодн було аж надто багато.

Не знаючи що робити, вона вдправилася в парк. Було чути звуки музики неподалк, клька хлопцв-лицарв уже збралися в групу про щось балакали, зграйка двчат бля фонтану знайомилися з новачками... Жодна з цих компанй не приваблювала.

– Що робиш?
– застав зненацька знайомий голос.

– Я?
– Кайя обернулася, наштовхнувшись на уважний погляд одного дуже привабливого хлопця.
– Маст Дагмайр, я тут...

– Не знаш чим зайняти себе?

– Так.
– видихнула двчина, не знайшовши потрбн слова.

– Поздоровляю з отриманням звання. Тоб ще не пропонували контракт? Не думала змнити хазяна?

– Що? Н, я ж уже отримала пдданство Шатерей. Крм того я поклялася...

– Дивися сама. Часи змнюються, як люди.

– Н, тепер це мй обов'язок.

– Зрозумло. Бажаю успхв з твом вибором.
– кивнув й блондин пшов до хлопцв.

– Дякую.
– прошепотла йому вслд двчина, соромливо жмакаючи сукню.

Кайя не врила у кохання з першого погляду, принаймн вперто переконувала в цьому себе оточуючих, водночас няк не могла вдвести очей вд цього парубка. Дагмайр був для не деалом чоловка, рожевою мрю. Щоразу, зустрчаючись з ним поглядом, вона хотла показати себе гдною його присутност. На жаль жодна з таких спроб не увнчалася успхом. Одне його слово, вс плани та заготовки летли шкереберть. Як цього разу. Як завжди.

Йдучи дал по зеленому коридору саду, вона не звернула увагу на одну з учениць, яку супроводжувала двчина-альбноска. Ця парочка чула усю хню розмову, проте нчим не показала свою зацкавленсть. Однак щойно Кайя зникла з поля зору, маленька учениця пшла геть, розмрковуючи вголос для сво супутниц:

– Схоже Кайя для нас тепер втрачена. Вм ж Лашура прив'язати до себе цнних людей... Залишаться лише решта оточення.
– Маря на мить задумалася, псля чого повернулася до охоронниц.
– Юкне, ось тоб нове завдання: роззнай усе про того нового слугу. Як там його звати?