Ось так розпочався мй забг: я рухався по поверхн, а м'ячик з каталзатором - по тунелях. Раз у раз високо пдстрибуючи, я сподвався знайти наступний люк до того, як туди дстанеться капсула. Та вс сподвання були марними, обраний мною колектор був останнм на шляху з Академ. Пдземний тунель вв кудись глибоко в лс я, не довго думаючи, побг за ним.

Лс тут теж був особливий. Бля Академ це ще не так помтно, але що дал ти заходиш, то бльше слдв цивлзац побачиш. я говорю не про бич сучасно цивлзац - всюдисуще смття. Н! Там були Руни! Саме так, з велико букви, тому що накше назвати ц споруди в мене язик не повертаться. Величезн, монументальн, за них чплялося корння всього лсу. Здаться це було якесь мсто. Принаймн тепер зрозумло, звдки пд лсом взялися канали. Будвельники Академ виршили не будувати свою, а просто пдключилися до вже снуючо.

Спринт. Як багато в цьому слов... Одразу ж згадуються мо побгеньки по Нью-Йорку. Н, я не пдривав ногами асфальт, не вдкидав з дороги автомобл, як це мав робити оригнальний Зевс. Для мене це був просто ще один рзновид маневреного бою. Часто я наздоганяв свох жертв, коли вони намагалися вдрватися вд мене на машинах, або вертольотах. Був навть один раз, коли я наздоганяв лтак на злтнй смуз.

В цьому нема нчого захоплюючого, чи складного. Ти просто бжиш, усляко намагаючись скоротити дистанцю. Це чимось нагаду гру в квача. Тльки тут не потрбно передавати квача руками - можна й кулею.

Тут ситуаця була аналогчна, з тю тльки рзницею, що дстатися до сво цл мен заважала земна поверхня. що найгрше - ця поверхня була ну дуже нервною. Настльки, що бгти доводилося мало не по глках дерев. Мж ншим лс тут дуже навть тропчний, розбитий на яруси: внизу ростуть чагарники, вище йдуть переплетння лози та млких дерев, а верхвку займають крони велетнв. Ось по одному з таких ярусв я й стрибав. Мен б ще жовтий комбнезон, намалювати вуса, можна вдправлятися на з'зд рольовикв. Хм... А це хто ще хто так? Невже я тут не диний послдовник Наруто?

Взор вихопив з зелен попереду цлу команду живих органзмв, що збиралися в мому напрямку. Спосб пересування у нас був дентичний, але вони рухалися повльнше, не так гучно. Якби не теплове випромнювання, я б х до останнього не помтив - настльки досконало вони маскувалися пд дерева. Та мен зараз з ними балакати було нколи.

Зосередившись прямо у мене по курсу, ц четверо невдомих почали готувати засдку. Я навть помтив, як вони натягнули мж деревами дуже тонк волосн, в яких я мг заплутатися. Виршивши не псувати таку хорошу пастку, я прямо перед ними рзко змнив курс. Стрибок виявився достатньо сильним, щоб товста глка пд мною вдрвалася вд дерева. Дал я вже маневрував, опираючись на стовбури, лише вирвнявши курс, знову перейшов на горизонтальн опори. Мо нов знайом виявилися ельфами. Ельдарами, якщо точнше: висок мулати з свтлим волоссям, прекрасно замаскован, озброн луками та загнутими кинджалами. Взуальний контакт тривав не бльше клькох секунд, однак вони встигли покинути сво позиц, тепер намагалися наздогнати несподваного конкурента. Навть стрляли навздогн. Я ж лише пддав на ноги, швидко вдрвався вд переслдування. Принаймн я так думав. Спостергаючи за своми переслдувачами, я буквально на мить втратив пильнсть, влетв прямо у розвшане мж деревами павутиння. Саме так - павутиння. Схоже це був стацонарний варант хньо попередньо пастки. Влетвши в ц майже невидим мотузки, я по нерц зрвав клька глок, до яких вони були прив'язан, та й так завис. Часу розбиратися з ельфами не було, тому я викинув леза в клька змахв звльнив себе з пастки, звалившись на землю з висоти четвертого поверху. Лани та нш рослини пригальмували мо падння, однак ельфи були вже поруч почали засипати мене стрлами. Цього разу х було вже семеро, тро навть пшли у ближнй бй, коли побачили, що обстрл нчого не да. Ц вже були озброн короткими парними мечами, носили щитки, як покривали усю фронтальну проекцю бйця, роблячи акцент на маневренсть та гнучксть. головне - вони прекрасно працювали в груп.

У ельдар не було швидкост, брон, чи нших надзвичайних можливостей. Вони брали умннями! Чесно, я навть не очкував, що ледве встигатиму за ними. Що таке п'ять квадратних метрв? Для одн людини з будь-якою комплекцю цього бльш нж достатньо, аби тривалий час працювати вдпочивати. А якщо х дво? Тут уже доведеться потснитися розподляти час мж собою. Утрьох на такй площ завжди буде тсно, як би ти не старався. Зараз же на такй площ активно махались четверо озброних бйцв, та ще й з усх бокв летли стрли. Це я, на форсаж, мг вчасно помтити небезпеку, а мономолекулярн леза дозволяли блокувати ворож атаки. навть так мен доводилося шукати соб мсце, де мене наступно мит не полосне лезо або стрла. Майже увесь простр навколо мене свтився червоними секторами небезпеки. в той же час, не докладаючи надмрних зусиль, я не мг уразити жодного бйця. хн удари не тльки несли загрозу мен, а ще й прикривали сусдв. Не знаю, хто тренував цих ельдар, але я всерйоз зацкавився хньою технкою. Якщо у них настльки вдпрацьована синхроннсть у трйц, то що буде, якщо проти мене вийдуть четверо? Хоча н, не вийдуть - аналз хнх рухв вказу, що вчотирьох вони не зможуть ефективно заповнити простр ударами. Для цього м потрбн довш леза, а це одразу полама усю систему, вдбере швидксть та гнучксть бою. крм того ус хн рухи були деально синхронзован на рвн рефлексв, тобто для мпровзац тут нема мсця...

тут я розумю, що маркер капсули знову вддаляться, а мо танц затягнулися на добрих дв хвилини! Так, пора закруглятися: черговий удар не просто блокую, а заклинюю лезо меча мж кгтями, з пдсиленням вириваю його з рук... З руками? А, н - це рукавиця приклена до меча. От прекрасно! Тепер у навколишньому простор замсть деяких червоних секторв з'явилися жовт, а псля другого вдбраного меча - навть один зелений.

Бйц одразу зрозумли, що без збро вони сам стануть жертвами, одразу ж розрвали дистанцю. А мен тльки того й треба було, рзко вдштовхуюсь вд земл, я знову на другому ярус. Цього разу я вже знав, чого чекати, усе павутиння на свому шляху зустрчав кгтями. Продовживши свою погоню, я не забував озиратися навколо, аби мене ненароком ще якась капость не дстала.

Причина атаки ельдар стала зрозумла уже через сотню метрв - мй шлях пролягав поблизу хнього поселення. що цкаво, воно теж було багатоярусним. Я навть розминувся по дороз з одню знайомою ельфйкою, яка в супровод ще одн трйки мечникв поспшала на допомогу патрулю. Атакувати не стали, одразу ж зосередившись на охорон. Я теж затримуватися не став, а знову прискорився, зриваючи за собою мости. Чи глки? Хоча н, глки так рвно рости не можуть. Скорше х навмисне прищеплювали в потрбних мсцях в якост переходв.

Залишивши позаду поселення ельдар, я знову почав розганятися, аж раптом маркер капсули рзко помчав кудись в сторону. Рухаючись за ним, я дуже вибг до величезного... Навть не знаю, як це описати. Уявть соб болото з брудною коричневою, навть трохи червоною водою. Понатикайте поодинок руни в готичному стил, заберть усю живнсть, вимкнть втер та звуки. А тепер залийте усе це густим туманом. уся ця радсть у якихось двадцяти метрах нижче по схилу. Перехд вд зелених джунглв до ц мертво територ був настльки рзким, що я навть озирнувся у пошуках невидимого бар'ру. Але нчого схожого не побачив. Просто там, де починався схил, уже нчого не росло.