День розпочався для жителв Су-Вана майже нормально, якщо не брати до уваги ранков крики хнього гостя. Довелося приставити до нього Кайю, щоб з ним нчого не сталося. Головним же завданням було дзнатися його нтереси та звички, скласти психологчний портрет усляко придивлятися до хлопця, доки королева не виршить, що з ним робити дал. Залишалося лише дивуватися, як учорашнй труп зумв за клька годин зростити переломи позбутися усх виразок на шкр. Лорд Улайт тльки розводив руками, не в змоз пояснити таке блискавичне зцлення. Не знайшовши на його тл жодного слду учорашнх травм та слдв хвороби, лорд дав дозвл на нетривалу прогулянку, аби пацнт трохи подихав свжим повтрям. Звсно ж супроводжувати його довелося Кай. Зрозумвши наказ по-свому, двчина всупереч рекомендацям лорда виршила подивитися на стиль бою парубка. Для цього вона повела шибеника у спортзал. Вона навть продумала, яким чином розкрутити хлопця на клька його прийомв. Скинувши мундир, Кайя залишилася лише у свому тренувальному комбнезон. Вона очкувала, що хлопець почне пускати на не слину, як це часто траплялося з ншими чоловками, але той лише з цкавстю оглянув знову пшов знайомитися з тренажерами. Особливо його зацкавили макети холодно збро, один з яких Кайя саме брала в руки. Сприйнявши це як хороший знак, вона вийшла на майданчик почала розминатися. Спочатку повльно, а потм все швидше двчина вимахувала мечем, прогрваючи м'язи, щоразу додавала все бльше сили до кожного руху, кожного удару. Для не це було вже звичним ритуалом, але для будь-кого з стороннх рухи були бльше схож на танець. Королева Лашура сама якось ззналася й, що вона й дос не може навчитися танцювати так, як Кайя маха мечем. Саме на це розраховувала двчина, бажаючи привернути увагу пдлтка. це й вдалося: кожного разу, як вона озиралася на нього, вн стояв на краю майданчика й дивився на не. От тльки вловити його погляд няк не виходило. Знову виникло вдчуття, нби кожне його око дивиться у свй бк. Бажаючи у цьому переконатися, вона зупинила розминку пдйшла ближче. Парубок одразу ж перевв погляд на не, але скльки б вона не дивилася йому у вч, вн навть не моргнув. Здавалося вн гпнотизу . Потрусивши головою, аби позбутися цього вдчуття, Кайя простягнула парубку меч рукв'ям вперед.

– Не хочеш спробувати?

– Не вмю.
– перекручуючи слова вдповв той, навть не подивившись на меч.

– А позавчора, коли ти напав на нас?

– Не пам'ятаю.

В його словах була логка. Медсестра казала, що псля сильного удару по голов людина може втратити пам'ять. Але прокручуючи ус останн под, як сталися з цим хлопчиськом, Кайя все менше в це врила. Так, в якийсь момент його поведнка рзко змнилася. хоча вона знала його зовсм трохи - було чтко видно, як з фанатика вн перетворився на холоднокровного бйця. Але це можна списати на дю тих препаратв, залишки яких знайшлися в його кров. Крм того це пояснювало той манакальний блиск його очей, коли вн уврвався в кмнату до королеви щось казав про повернення додому...

– А ти спробуй.
– наполягла Кайя, вклавши меч йому в руки.

– Хочеш навчити?
– запитав хлопець, зважуючи незвичну зброю в руц.

– Хочу побачити, кому я програла.
– буркнула Кайя, кидаючи погляд на прамду, де лежав ще один такий же макет.

Кейнс вийшов на край майданчика, поки Кайя вибирала соб другий меч, почав абсолютно точно повторювати власну розминку. Подивившись на це збоку, двчина сама переконалася, що такий стиль дуже схожий на танець. Але з кожним наступним повтором малюнок рухв трохи змнювався, ось уже через хвилину хлопець впевнено виконував основн удари, хоча й було видно, що меч йому дуже незвичний. 'Вн дйсно швидко вчиться', - подумала Кайя, заходячи на майданчик.

Спалахнуло кльце, по лезу кожного меча пробгла синя смужка. Тепер кожен удар ним викликатиме невеликий бль, водночас паралзу кнцвку, або усе тло - якщо поранення буде умовно-фатальним.

Щойно прозвучав дзвнок, Кайя рзко скоротила дистанцю, повторюючи д Блого пд час хнього бою, але замсть того, щоб зустрти ворога, пацан просто вдстрибнув з шляху й знову стояв осторонь. Меч все ще залишався опущений. Здавалося вн тльки заважа йому рухатися. Але Кайю такий результат не влаштовував вона раз за разом наскакувала на юнака, змушуючи його вдступати або захищатися. П'ята спроба нарешт закнчилася успхом, але двчина ледве не випустила меч, натрапивши на жорсткий блок. Здавалося, вона вдарила камнь. Одразу ж вдскочивши назад, Кайя перехопила меч лвим хватом, розвантажуючи постраждалу кисть.

Стиль Кейнс не був схожий н на що. Вн не займав няко стйки, виглядав розслаблено, в той же час контролював кожен рух. При цьому вн завжди тримав меч трохи осторонь, неначе боявся його. Така поведнка суперника вже клька разв вводила двчину в оману. Однак коли вн з ножем уврвався в кмнату королеви, то виглядав бльш зосередженим небезпечним, нж зараз.

– Може взьмеш ножа? Здаться з ним ти вмш вправлятися.

– Ти помиляшся.
– раптом сказав Кейнс, виходячи за меж майданчика, ставлячи макет в прамду.

– Що?
– Кайя навть опустила кнчик меча, втм одразу ж виправилася, очкуючи якось каверзи.

– Ти вчилася битися, я - убивати.

чомусь Кайя йому одразу ж поврила. Щось схоже вдчувалося у тих прикордонниках, з якими вона часто тренувалася. Можливо це був погляд, може голос, а може просто впевненсть у свох словах. Замсть того, щоб краще дзнатися свого суперника пдняти свою самооцнку, вона лише показала себе невдахою. Це було непримно боляче. Поклавши меч у стйку, Кайя почала одягатися. Його останн слова щось зачепили всередин двчини, але вона няк не могла зрозумти - що саме. вже коли вона почепила на пояс меч - до не дйшло!

– Кейнс?
– повернулася вона до нього, але хлопець навть не почув, тому вона одразу ж гаркнула на увесь зал.
– Кейнс!!!

– Кей.

– Що?!

– Називай мене Кей. Довг позивн незручн.

– Ти не схожий на вояку.
– хмикнула Кайя, роздратована його повчаннями.

– Ти теж.
– пддв пацан, пдходячи ближче.
– Що хотла?

– Ти ж дйсно тод мг вбити королеву, я б тебе не зупинила, так? Чому пдставився пд удар?

– Не пам'ятаю.
– вже майже без акценту вдповв хлопець.

Здавши хлопця на поруки лед Май, Кайя повернулася до свох прямих обов'язкв. Вранц ус збралися проводжати Ауру. В знак подяки за допомогу королева Лашура подарувала й трофейного лицаря. Попри свй жахливий вигляд та вдсутнсть пузиря кабни, машина все ще була на ходу. Не зважаючи на вдсутнсть емоцй на обличч ельфйки, Лашура вдчувала задоволення вд такого подарунку. Крм того це був ще один доказ участ в бою. Ледве пднявшись у повтря, Аура прнула вниз, одразу ж розчинившись серед зеленого моря лсу.