– Ваша Величнсть, це кур'р з Свято земл!
– Ханл першою помтила, як з-за чергово скел м назустрч вилетв невеликий човен характерного чорно-блого забарвлення.

– Ну нарешт. Тепер ми зможемо позбутися свого вантажу.
– буркнула королева, кинувши погляд на й дос невдновлен ворота до головно зали, крзь як було видно силует релкту.

– Ваша Величнсть, а як щодо ншого нашого вантажу?
– нахилилася до королеви Кайя, щоб не почули.

– Я виршила взяти його в Святу землю як свого слугу.

– Навщо?! Про нас же одразу пдуть чутки...

– Серед яких нхто не розпзна правду. Ти ж бачиш, що вн тут як дикун? Бльшсть служниць вважають, що вн виходець з Коут. Ми не будемо переконувати х у зворотному.

Розпустивши слуг, Лашура повела за собою Кайю всередину палацу.

– Кейнс не просто боць...

– Кей.
– автоматично поправила Кайя, але одразу ж сполошилася.
– Пробачте, Ваша Величнсть.

– Його призвали з ншого свту. Ти сама бачила, наскльки вн вдрзняться вд нас. Вн нам потрбен. Крм того наша головна проблема не вн, а та двчинка на Чорному лицар. Аура сказала, що нколи ранше не бачила тако технки бою. Цлком можливо, що також призвали.

– Але якщо так пде й дал...

– Нам не вистояти.
– закнчила за не Лашура.
– Для цього нам потрбен Кейнс.

– Вн небезпечний.

– Вн звичайний хлопець. А як би ти себе вела, якби опинилася в ншому свт, з невдомими законами, традицями? Вн шукатиме сво мсце в цьому свт. краще, якщо це мсце буде поруч з нами.

– Гадате вн погодиться?

– А у нього вибр?

***

з нашо ранково розминки я зробив для себе лише один висновок: мсцев абсолютно не знайом з концепцю далекобйно збро. Все обмежувалося тльки луками та арбалетами. Виняток складали лише багатоствольн системи, як один в один повторювали американський дробовик Liberator або двоствольний пстолет Derringer. Тльки його тутешн аналоги були одноразов, використовували замсть пороху якийсь газ. Це була зброя для одного удару, але навть х тренувальн верс уже давно нхто не брав до рук. А от з холодною зброю все було в повному порядку: коротк меч, дворучн, парн, сокири, списи, коси, глефи... Кайя взяла соб звичайний прямий дворучний. Напевно хотла справити на мене враження. Згоден: у свому облягаючому комбнезон, з довжелезним дрином у руках вона виглядала вражаюче. Навть не дуже поступалася героням комксв. розмахувала вона ним довол умло, як на мене. Ефектно. Але не ефективно. Навть мен видно, що цей меч для не важкий: надто затягнутими були удари. Не розумю, чому вона не пдбере соб щось бльш зручне? Хоча... Ага, на стйц ще один меч з витертим рукв'ям - схожий на японський офцерський, тльки гарда взята вд вропейсько шабл. Вдбитки пальцв сходяться. Чому ж тод вона взяла в руки цю шпалу? Якщо подумати, то саме такою шпалою був озброний лицар. Непорядок! Барнс мен завжди казав, що пд кожну руку повинен бути свй нж, свй стиль бою. Яким би умлим бйцем ти не був, зброя повинна тоб пдходити. Може й доводиться пдлаштовуватися пд свого робота? Тод треба полегшити макет, все одно в бою махати буде не вона, а машина.

Нби вдчувши мй скепсис, двчина запросила мене на двобй. Ну я й вийшов. Пдозри пдтвердилися: була б у не нормальна зброя - бути мен битим. А так, навть без прискорення достатньо було ухилятися в останнй момент, коли вона вже не могла зупинити свй рух. Трохи помахавши, виршив закруглятися. Тим бльше, що двчина явно нечасто тренувалася з суперником. Сплкуватися бажання не було, тому тренування швидко закнчилося.

Дал мене вдвели в купальню до служниць, як почали приводити мене до ладу. Не сказав би, що мен це сподобалося, але в якийсь момент я пошкодував, що не можу як слд насолодитися тактильними вдчуттями. Все ж коли тебе миють клька довол привабливих служанок ти мимовол починаш отримувати деяке задоволення. В мому випадку - лише естетичне. Якби не запущен процеси дагностики, з тимчасовою втратою чутливост окремих частин тла, я б мг навть розслабитися. Картину псував лише суворий голос гувернантки Май за спиною, яка й керувала цим дйством. Здаться мене хочуть представити вищому начальству. Нколи не любив таких моментв. В минулому кожна друга така зустрч закнчувалася тотальним геноцидом усього в радус досяжност мо збро. не з мою вдачею надятися, що в ншому свт щось змниться, радше навпаки. Тим бльше, що зараз я перед ними абсолютно беззахисний.

все йшло нормально, доки мен не показали мй новий одяг. Уявть соб придворного слугу 17 столття, додайте удвч бльше мережива, рюшв та бантикв. Не знаю як там одягаються мсцев чоловки, не вдмовився б навть вд того вбрання, яке носить лорд Улайт, але в ТАКОМУ я ходити не буду нколи! Вдчуваю себе дитячою цукеркою в яскравй обгортц. Чого це вони на мене так дивляться? Н, я бути цукеркою не збираюся. свою цукерку не дам! Заберть звдти сво руки! Не доводть до грха, я не хочу вас калчити! Халепа! Я зрозумв, що без розкриття сво особистост утекти не вдасться.

Ох, як же в мирному житт все складно: на вйн ти чтко знаш свого ворога не обмежений у засобах! А тут ти просто не маш права вдбиватися. В цей момент я як нхто нший розумв тих танкств, у яких на лн вогню стоять цивльн, будь-яка дя для них закнчиться трибуналом. Як би я не блокував реакц тла, гнв всередин наростав. Ще трохи, я пду зривати злсть на всх, хто буде поблизу. Тому вихд для мене був лише один.

Попросивши жнок зачекати секунду, я пдйшов до монолтно кам'яно колони з усього маху гепнувся в не головою, змтувавши непритомнсть. Насправд ж ммкрил на лоб, маючи властивост неньютонвсько рдини, погасив бльшу частину удару, який мг би зашкодити неукрпленому черепу парубка. Я ж просто вдключив бльшсть органв чуття моторику, залишивши лише слух. Мг би просто так вдрубитися, без ударв, але що б тод про мене подумали? Я - спецназвець, котрий пройшов через пекло Третьо Свтово вйни, пережив нашестя прибульцв дав м вдсч - просто не маю права непритомнти на очах жнок. Тому нехай краще думають, що я твердолобий, нж вважатимуть якимось розмазнею. Звсно ж це дйство вдняло в мене ще деяку частину наноботв, яких без того було мало, тому в майбутньому мен доведеться уникати використання свох систем, заощаджуючи хнй ресурс та обмежуючись лише органчним тлом. Але заради ТАКОГО я готовий пожертвувати частиною ресурсв. якщо вже мен доведеться подихати, то я зроблю це як справжнй вон, а не як блазень! Та й смикатися зараз для мене нема сенсу - дагностика усх систем займе дуже багато часу, впродовж якого вносити змни у свою структуру я не зможу. Тому залишаться лише розслабитися й спробувати отримати бодай якесь задоволення.

Нарешт шарудння одягу стихло лед Майя пшла за королевою. Щойно двер за нею зачинилися, як служниц взялися обговорювати ус мо якост, особливу увагу придляючи тому, наскльки я симпатичний та який у мене великий... Напевно Мзайя вже розказувала м байки про те, що витворяла з мом непритомним тлом. А ось начальство йде - я хн кроки вже добре навчився розрзняти. Служниц це теж почули швидко прибрали слди свох оглядин. Не до кнця, але мен чомусь здаться, що вони зробили це навмисне: навряд чи розстбнута ширнка сприя пдвищенню авторитету в очах начальства. Втм, у мене вже достатньо ммкрилу, аби приховати цей недолк. Скрипнули двер, а я пдриваюся з лавки, вдаючи вбит намертво рефлекси. На себе намагався не дивитися, але поки прибирав цей маленький казус - гнв знову пдняв голову. Напевно в цей момент система глюканула видала щось на обличч, бо жнки перелякано вдсахнулися вд мене. Але от що цкаво - щойно перша особа держави увйшла в примщення, вони вже зайняли свою звичну позу слухняност, навть я б зараз не змг сказати, що секунду тому вони були готов...

– О, вигляда непогано.
– вдволк мене вд роздумв голос млко королеви, чим викликала чергову хвилю злост.

– Дйсно.
– погодилася Кайя, з деяким здивуванням розглядаючи оновленого мене.

– Тепер, коли ти схожий на людину, ми можемо поговорити серйозно. Тво м'я ми вже знамо. Розкажи ще щось про себе.

– Звати - Масаке Кейнс.
– стримуюся як тльки можу, говорю коротко, намагаючись не перекривлювати слова.
– Позивний - Кей. Займався - виживав.

– Це як?

– Зруйнований свт. Шукав ресурси. Полював.