– Оп-па, хтось тут копирсався у секретних матералах! Н, я отямився ще тод, коли мо структури тльки-но починали розростатися. Я схиляюся до думки, що мене навмисно записали в костюм. Хоча й така теоря не поясню мого потрапляння в цей свт. Пам'ятаю лише, як клька разв проходив одну комп'ютерну гру. вгадай, хто був у нй головним гером? Даю пдказку: один лисий, кремезний парубок в крутому костюмчику. м'я називати, чи сам здогадашся?

– Ще хтось зна?
– одразу вловив мою думку Барнс.

– Н.

– Я можу вдмовитися?

– Н.

Барнс змирився майже одразу, але тод вн просто не до кнця зрозумв те, що я йому казав. Вн подумав, що моя комп'ютерна гра насправд була його щоденними тренуваннями, а я вдображенням його свдомост в комп'ютер костюма. Звсно я потм намагався йому це пояснити, але на ршення Барнса це не вплинуло. Того ж вечора псля тренувань ми дивилися мультик про цефалоподв та читали мо нотатки.

Ну а наступн клька тижнв ми витрачали виключно та те, щоб вдпрацювати свою злагодженсть. Розподл обов'язкв був наступний: Барнс займався бойовими дями, а я забезпечував роботу систем. нш нос тльки дивувалися тому, як швидко Лоуренс умудряться переходити з одного режиму в нший навть використовувати х одночасно на рзних частинах тла. Я мг прикрити камуфляжем лише голову, щоб виглянути над укриттям, або на короткий момент вмикати силу, щоб кожен удар був для суперника смертельним, водночас не виснажував органзм. навть уноч я працював, постйно вдрощуючи соб рзномантн доповнення, збльшуючи концентрацю наноботв у кров майбутнього Пророка, хоча Лоуренс вперто продовжував називати Пророком саме мене.

До моменту вдправки на злощасний острв я уже встиг повнстю забезпечити себе енергю, оптичний камуфляж мг триматися клька хвилин, а я прокачав свою брутальнсть до 80-го рвня, наганяючи жах лише свою присутнстю. Подальший розвиток був можливий тльки за умови краджки технологй у цефв. Зокрема мене цкавив хнй спосб отримання енерг. Але все це одразу ж вдйшло на другий план, щойно нас та ще клькох солдат, одягнутих у перероблен за мом зразком костюми, викликали на завдання - на нас очкував полт на острв Лнг Шан, наше перше полювання...

Посвята закнчилася. Не зважаючи на свою нелюбов до офцйних заходв, цей день Аур сподобався. Правий був батько, коли посилав сюди вчитися. Ранше вона на влаштовану виставу тльки покрутила б носом. Живучи в пвтора рази довше за людей, ельфи дещо зневажливо дивилися на свох 'молодших сусдв'. Але псля пережитого т ноч, вона уже не так упереджено ставилася до них. В них теж виявилися сво секрети. недооцнювати можливого ворога - смертельно небезпечно. Шкода, що вона не зрозумла цього ранше. Батько прямим текстом казав, що це навчання й знадобиться, а вона не врила. От переконалася на власному досвд: лицаря свого розбила, сама ледве живою залишилася. Ну чому, чому вона тод не притримала язик за зубами?! Тепер доведеться визнавати перед ним свою неправоту, а це ще на клька рокв вддаля вд свого повноправ'я!

Скрипнувши зубами вд злост на саму себе, двчина глибоко вдихнула, спробувала знову привити глочку до зрзу на дерев. З'днавши дв деально гладк поверхн, Аура почала потроху вливати в паросток свою магю. Як минулого разу, глочка швидко приросла до зрзу, однак уже через хвилину почала всихати, а на зрз з'явилася тягуча маса клею, закупорюючи рану. Потративши останнй живець, двчина важко зтхнула й пдняла пусту корзину. Знову доведеться йти в ботанчний сад.

Дорога до поселення ельфв була майже невидимою для непосвячених, перший же крок убк з безпечно стежки одразу ж скнчився б у пастц. Звсно люди про це не знали. Зазвичай допитливих встигали спймати ранше, нж вони заглибляться в лс, але т, кому це все ж вдавалося... Про них уже нхто й нколи не згадував. Якщо чужинець зумв пройти повз охоронцв та вижив псля пасток, значить у нього серйозна пдготовка, просто так пробиватися до поселення вн не буде. Лише в окремих випадках людям дозволяться наближатися до меж ельфйських володнь. не важливо, державний кордон це, чи територя незалежного поселення.

Ельфи дуже рдко сплкуються з людьми, та й в самй Академ х до цього часу не траплялося. Якби не батько, Аури тут теж не було б. Псля тривалих переговорв, через як вступ до Академ довелося вдкласти ще на рк, ельфам вдалося вдбити для сво резиденц велику длянку лсу, до яко примикала територя Академ. Ельфи добре знали, як люди ставляться до рослин, тому суворо заборонили будь-кому заходити на свою територю. Вдносини з ншими расами, не зважаючи на тривале перемир'я останнх рокв, дос залишалися напруженими, тому ельфи не збиралися давати можливсть ймоврному ворогов бльше про себе дзнатися, а тим бльше показувати йому сво слабк сторони.

Минувши чергову невидиму межу, Аура озирнулася на свох супутникв. Трада елтних мечникв, вдряджених й в особисту охорону. Тро близнюкв, як розумли одне одного без слв. Три машини смерт, урятуватися вд яких було надзвичайно складно. Три майстри маскування, як зможуть заховатися навть у порожнй кмнат. Вдгукувалися на позивн Ефель, Авель та Енель. От тльки котрий з них хто - вони не признавалися, виглядали абсолютно однаково. Навть звички та рефлекси були дентичними. Аура й ранше не нехтувала правилами безпеки, але псля нчно пригоди намагалася усляко дотримуватися будь-яких нструкцй. Особливо залишених батьком...

Пднявшись на верхн шляхи, Аура вже збиралася вдпустити охоронцв, як вухо ельфйки вловило ледь чутний, тонкий свист. Це означало, що периметр прорвано. Охорона спрацювала на славу, одразу ж взявши принцесу в кльце. Якщо ворог зумв прорватися по поверхн, це ще не означа, що вн додуматься пдняти голову вгору. Але тут навть батько перехитрив сам себе. Периметр виставлявся проти людей. нхто не мг навть подумати, що один з них буде рухатися верхнми шляхами, як сам ельфи!

Аура тльки й встигла почути потужн удари й трскт деревини, як повз них прошмигнув низький чорно-синй силует. Хоча н, не прошмигнув, а пролетв! летв так, наче йому лицар копняка дав. Деяк з глок не витримували такого потужного удару й буквально вдривалися вд стовбура, але невдомий до цього часу вже був на пвдороз до наступно глки. дине, що вона встигла помтити - глибокий капюшон, який навть зустрчний втер не мг зрвати з голови. Минуло клька секунд, а невдомий стрибун зник так само стрмко, як з'явився. його не затримали н лани, н павутина, н нш пастки, рясно розставлен по всьому лс.